Парник підтримує тепло за рахунок сонячної енергії чи біопалива. Він досить мобільний. Його роблять таким чином, щоб можна було легко розібрати та перенести на інше місце. Найчастіше — невисокий. Існує 2 види парників. Перший споруджують на потрібній ділянці, розташовуючи над поверхнею землі. Другий вкопують у землю так, щоб його стінки височіли над нею на 20–30 см.
Тунельний парник доволі мобільний, його легко зробити і можна швидко переставити за необхідності або прибрати. Для тунельного парника потрібні дуги, які можна купити або зробити самостійно з грубого дроту чи пластикових труб, або використовувати міцні гілки ліщини, які легко згинаються.
Важливий етап будівництва — підготовка ґрунту, в який сіятимуть насіння. Оптимально використовувати суміш із кількох типів ґрунту. Один із найкращих варіантів: 2 частини торфу, 2 — перегною, 1 — городньої землі, 1 — піску (кар’єрного, не річкового).
Далі закопуємо дуги в ґрунт на відстані 40–60 см, накриваємо прозорою поліетиленовою плівкою, чекаємо, щоб парник прогрівся (5 днів), і висаджуємо в ньому розсаду або сіємо насіння.
Такий парник вимагатиме початкових вкладень, але вони з лишком окупляться високою продуктивністю. Вирощування розсади в такому парнику найзручніше та вигідне, оскільки темпи зростання рослин збільшуються в 1,5–2 рази.
Теплиця — своєрідна оранжерея. Її будують на міцному фундаменті, укріплюють стіни підпірками. На відміну від парника, в ній можна вирощувати овочі, фрукти та квіти цілий рік. Для цього зазвичай використовують додаткові обігрівальні прилади. Також у теплиці може бути встановлене підсвічування.
Підготував Руслан ВЛАСЕНКО.
