Найкращий час для цього — кінець літа—початок осені. Збирати насіння краще за сухої безвітряної погоди. Особливо це стосується представників родини складноцвітих, насіння яких схильне до загнивання: айстр, чорнобривців, ехінацеї, жоржин та інших. А схильне до розтріскування (ешольція, флокс Друммонда, люпин, бальзамін) — вранці, доки вологість повітря висока. Насіння більшості культур збирають повністю дозрілим, коли воно стане твердим, набуде характерного забарвлення, а стручки, кошики, коробочки пожовкнуть чи побуріють і висохнуть.
Так, у чорнобривців та циній починають буріти сім’янки, на кошиках айстр з’являється характерний пух, у ротиків садових та матіоли висихають нижні коробочки з насінням. Стає чорним насіння в сухих коробочках у такого поширеного однорічника, як іпомея (кручені паничі).
Висохлі плодики мальви і дельфініума з коричневим або чорним насінням обривають вибірково або при дозріванні більшості насіння зрізують її повністю. Дозрілі плоди красолі осипаються на землю, і їх збирають під рослинами. Коробочки з насінням братків світлішають, турецької гвоздики — стають жовтувато-сірими. Сигналом до збирання насіння стокроток є зів’ялі та побурілі кошики суцвіть. Буріють коробочки з насінням водозбору. Чорнобривці на насіння зривають, коли пелюстки всохнуть і обгортка пожовтіє. Підсохлі, побурілі стручки й коробочки петунії, портулаку, ешольції та запашного тютюну знімають у міру дозрівання.
Але повного дозрівання деяких квітів чекати не можна, бо їх плодики можуть розтріскатись, і насіння висиплеться. Тому збирати його треба раніше, недозрілим. Потім його дозарюють при температурі 25—30 градусів у сухому приміщенні в полотняних мішечках. Або зрізані стебла підвішують головками донизу, розклавши під ними папір або тканину. Добре дозріває в приміщенні насіння жоржин, чорнобривців, петуній, незабудок, красолі.
Щоб отримати якісний насінний матеріал, улітку вибирають найкрасивіші рослини, з яких потім збирають насіння. Крім того, протягом сезону за ними дбайливо доглядають — поливають та підживлюють. Насіння деяких квітів збирають у міру дозрівання (гвоздика, агератум, портулак, флокси, петунії, братки). Майже одночасно дозріває насіння красолі, гіпсофіли, годеції.
Обмолотити насіння можна, протерши в долонях або з допомогою сита з отворами різної величини. А можна покласти в невеликий полотняний мішечок і злегка потрусити або постукати. Важке можна просіяти на вітру.
Зібране насіння просушують на папері в теплому сухому приміщенні. Кожен вид чи сорт сушать окремо. Час від часу насіння перемішують, щоб не зацвіло. Кожен зразок позначають етикеткою із назвою культури та року збору.
Окреме питання — гібриди. Маркують їх позначкою F1. Збирати їх насіння немає сенсу. Материнських якостей воно не зберігає. Деякі гібриди не утворюють насіння.
Деякі сорти квітів можуть перезапилюватися. Це стосується, зокрема, петунії, чорнобривців, гвоздики, календули, космеї, красолі, тюльпанів, ешольції та інших. Щоб одержати з цих рослин хорбший насінний матеріал, дотримуйтеся просторової ізоляції, тобто висаджуйте різні сорти на значній відстані. Однак у любительських квітниках дотриматися цього майже неможливо.
Самозапильні рослини — годеція, агератум, духмяний горошок, матіола, флокс Друммонда, декоративна квасоля, айстра однорічна тощо. Чистоту їх сорту зберігати легко.