Зимова холодна пора — чудова нагода підтримати свій організм, заваривши запашні відвари з цілющих трав. Однією з таких є аніс: пряно-ароматична рослина, яку нескладно виростити на власній присадибній ділянці.
Як йому догодити
Аніс — однорічна рослина, яка погано переносить пересадку, тому його зазвичай сіють безпосередньо у відкритий ґрунт. Для посадки обирають місце, де рослина отримуватиме пряме сонячне світло не менше 6–8 год. на день, з легкими, добре дренованими, суглинистими ґрунтами. Уникайте важких, глинистих і перезволожених ділянок.
Перед посадкою перекопайте ґрунт на глибину 20–30 см і, за потреби, для поліпшення структури та родючості додайте компост. Насіння анісу досить тугосхоже, тому попередньо його замочують. Висівають після того, як мине загроза нічних заморозків, а ґрунт добре прогріється (зазвичай це травень). Глибина посіву — 0,5–1,5 см. Відстань між насінням у ряду — 10–15 см, між рядами — 30–45 см. Сходи анісу ніжні та слабкі, перші 2–3 тижні ростуть дуже повільно, тому важливо максимально очистити грядки від бур’янів. Коли сіянці досягнуть висоти 5–7 см, їх проріджують, залишаючи найсильніші рослини на відстані 30 см одна від одної. Для вирощування анісу дуже важливим є регулярний помірний полив, особливо на початку росту та в сухі періоди. Ґрунт має бути злегка вологим, але не мокрим, без перезволоження.
Найбільша цінність — насіння
Вирощують аніс переважно заради насіння. Воно має солодкий, пряний, дуже виразний смак, який завдяки високому вмісту ефірної олії анетолу часто порівнюють із фенхелем або лакрицею. Насіння використовують при випічці хліба, печива, тортів, виготовленні цукерок. Також додають до м’ясних страв (особливо свинини), супів, тушкованих овочів, маринадів і соусів. Заварюють анісовий чай, а також ароматизують алкогольні напої. Важливо: звичайний аніс часто плутають із зірчастим анісом (бадьяном), який має схожий, але більш сильний смак.
Листя анісу також їстівне, але має менш інтенсивний смак порівняно з насінням. Використовують його як свіжу зелень або гарнір: додають до салатів, супів, для ароматизації страв із риби та курки. Молоді стебла в деяких кухнях використовують подібно до фенхелю, хоча вони менш м’ясисті.
Робимо запаси
Врожай збирають, коли насіння повністю дозріло, зазвичай через 3–4 місяці після посіву (кінець серпня — вересень). Цей момент важливо не пропустити: зонтики з насінням починають жовтіти і стають коричневими. Не чекайте, поки всі зонтики повністю побуріють, оскільки насіння може почати обсипатися. Стебла із зонтиками зрізають рано-вранці, коли насіння ще вологе від роси і менш схильне до осипання. Сушіння повинно відбуватися швидко, щоб запобігти плісняві, але не під прямим сонцем, щоб зберегти ефірні олії.
Зв’язують стебла у невеликі пучечки та підвішують у сухому, добре провітрюваному місці, наприклад, на горищі або в сараї. Обов’язково розстеліть знизу полотно чи великий аркуш паперу, оскільки в процесі сушіння частина насіння висипатиметься. Коли насіння повністю висохне, його обтрушують із зонтиків. Зберігають у герметичному контейнері в прохолодному темному місці, щоб не втратило аромат. Ціле насіння анісу зберігає свій максимальний аромат і силу до 1–2 років. Порада: для найкращого смаку розмелюйте насіння безпосередньо перед використанням.
І ще дещо про нього
Аніс — це цінний компонент у парфумерії та побутовій хімії. Використовується як природний ароматизатор у зубних пастах, ополіскувачах для рота, милах і кремах. Ефірну олію анісу традиційно застосовують як природний засіб для боротьби з деякими комахами. Анісова олія відома серед рибалок як ефективна приманка, оскільки її сильний запах приваблює рибу. Завдяки своїм компонентам аніс може сприяти збереженню продуктів (наприклад, у маринадах).
Аніс у медицині
Користь насіння анісу обумовлена високим вмістом ефірних олій (переважно анетолу), вітамінів (групи B, C) та мінералів (залізо, марганець, кальцій, магній). Анетол сприяє розрідженню густого слизу в дихальних шляхах, що робить аніс популярним компонентом сиропів від кашлю, полегшуючи відкашлювання. Аніс традиційно використовують для боротьби із здуттям живота та кольками. Він допомагає розслабити гладкі м’язи кишківника, полегшуючи проходження газів. Насіння анісу може стимулювати вироблення молока у матерів-годувальниць, хоча перед вживанням слід обов’язково проконсультуватися з лікарем. Аніс є хорошим джерелом кальцію та марганцю, які необхідні для підтримки здоров’я кісткової тканини. Традиційно насіння жують після їди, щоб освіжити подих і поліпшити травлення.
Анісовий чай: ч.л. цілого насіння анісу, 250 мл гарячої води, мед або лимон (за бажанням). Насіння злегка подрібніть, залийте гарячою водою, накрийте і дайте настоятися 10–15 хв. Процідіть і пийте теплим для покращення травлення та зменшення здуття.
Катерина ОКУНЬ.
