6 грудня виповнюється 107 років із дня народження великого кардіохірурга, кілька правил із системи здоров’я якого ми хочемо нагадати нашим читачам. Зокрема, і про них Микола Михайлович розповідав, коли у віці 87 років був у гостях у «Порадниці».
НЕ СПОДІВАЙТЕСЯ, ЩО ЛІКАРІ ЗРОБЛЯТЬ ВАС ЗДОРОВИМ
Вони можуть врятувати життя, навіть вилікувати хворобу, але лише підведуть до старту, а далі – щоб жити
надійно – покладайтеся на себе. Я ніяк не применшую могутність медицини, оскільки служу їй усе життя.
Але також знаюся на здоров’ї – теоретично і практично. З цього приводу похвалюся: вже півтора року
проводжу експеримент на собі – фізкультура з гантелями і біг.
ВОНИ ЛІКУЮТЬ ХВОРОБИ, А ЗДОРОВ’Я ТРЕБА ДОБУВАТИ САМОМУ
Тому що здоров’я – це «резервні потужності» органів, усієї нашої фізіології. Вони необхідні, щоб підтримувати нормальні функціональні показники – в спокої і при навантаженнях – фізичних і психічних, а також щоб не захворіти, а захворівши, по можливості – не померти. Наприклад, щоб кров’яний тиск і пульс не підвищувалися більше, ніж у півтора рази при вправах або бігу, а неминуча задишка швидко заспокоювалася.
Щоб не боятися протягу, а застуди швидко минали без ліків, самі собою. І взагалі, щоб добре працювалося, спалося, «їлося й пилося». Так от – ці «потужності» ліками не добуваються. Тільки тренуванням, вправами, навантаженнями. І – роботою, терпінням до холоду, спеки, голоду, стомлення.
ЩО ТАКЕ ХВОРОБИ, ВІДЧУВАЄ КОЖЕН:
прикрий розлад різних функцій, який заважає відчувати щастя і навіть жити. Причини теж відомі: зовнішні «шкідливості» (інфекція, екологія, суспільні потрясіння), власна нерозумна поведінка. Іноді – вроджені дефекти.
Стверджую: природа людини міцна. Принаймні, у більшості людей. Правда, дрібні хвороби неминучі, але серйозні найчастіше – від нерозумності способу життя: зниження резервів у результаті детренованості. Зовнішні умови, бідність, стреси – на другому місці.
ТРЕНУВАННЯ РЕЗЕРВІВ МАЄ БУТИ РОЗУМНИМ
Це означає поступове, але наполегливе. Якщо сказати про суть тренування – то це режим обмежень і навантажень (РОН). Це мій коник. Утім, нічого оригінального я не придумав. Три головні пункти:
1. Перший – їжа з мінімумом жирів, 300 г овочів і фруктів щодня, і щоб вага не піднімалася вище цифри (зріст мінус 100) кілограм.
2. Другий – фізкультура. Тут справа складніша. Вона всім потрібна, а дітям і людям похилого віку – особливо. Оскільки тепер на роботі майже ніхто фізично не напружується, то, по ідеї, для пристойного здоров’я потрібно б займатися годину щодня кожному. Але немає для цього характеру в нормальної людини. Тому – хоча б 20–30 хвилин гімнастики, це приблизно 1000 рухів, краще з гантелями по 2–5 кг. Раджу вправлятися перед телевізором, коли «Новини» показують, щоб час економити. Як додаток до фізкультури бажано виділяти ділянку для ходьби, дорогою на роботу та назад, по одному кілометру. Корисно, і нерви зберігає, враховуючи поганий транспорт. Про біг підтюпцем я вже не кажу – нереально. Але – корисно.
3. Цей пункт, мабуть, найважчий: управління психікою. «Вчіться володіти собою». Але це ой як важко! Рецептів багато, аж до медитації, описувати не буду. Сам користуюся простим прийомом: коли велике напруження і виділилося багато адреналіну, фіксую увагу на ритмічному рідкому диханні та намагаюся розслабити м’язи. Найкраще в такі моменти – зробити енергійну гімнастику, але ж обстановка зазвичай не дозволяє. Та все одно, щойно дозволить – працюйте. Надлишок адреналіну спалюється при фізкультурі, і таким шляхом судини та органи рятуються від спазмів. У тварин стреси вирішуються втечею або бійкою, а людині це не дозволено.
ЧОМУ ЛЮДИ ТАК ЧАСТО ХВОРІЮТЬ?
Думаю, що 90 відсотків людей, якби вони дотримувалися правильного способу життя, були б здоровими. Але, на жаль, режим вимагає напруження волі. А сили волі в людини мало… Сучасне офіційне лікування здійснюється методом «підбору-перебору» гіпотензивних засобів, яких не один десяток, і які потім треба приймати все (!) життя.
ПРО ХИБНІ УЯВЛЕННЯ В МЕДИЦИНІ
Не можу огульно заявити: «Всі лікарі погані». Багато хороших, але і поганих – теж. Докази? Запитайте,
що вони читають і що вміють. Читають – із практиків – одиниці. Вміють – більш-менш – лікарі хірургічного профілю. Тому що їм без рукоділля просто не можна лікарювати. Терапевти щиро вважають, що їм нічого не потрібно вміти – ні аналіз зробити, ні на рентгені подивитися, ні плевру пунктувати. Є, мовляв, для цього вузькі фахівці. А ми, мовляв, загальні лікарі. Ось так.
Є багато хибних уявлень у медичній науці. Часто це залежить від неправильної оцінки статистичних даних. Наприклад, у чому причина «розростання», «збільшення» раку? У світі немає ніякого особливого збільшення кількості ракових хворих (крім раку легенів). Більше того, випадки захворювання на рак шлунка навіть зменшилися. Як займав рак друге або третє місце в причинах смертності – так і займає. Та мало хто враховує, що тривалість життя за останні півстоліття зросла, а на рак найчастіше хворіють люди старшого віку.
В організмі є потужні захисні сили – імунна система, механізми компенсації. Вони спрацюють, потрібно дати трохи часу. Майте на увазі, що більшість легких хвороб минають самі, ліки лише супроводжують природне одужання. Вам кажуть: «Вилікували!», а ви й вірите: «Хороший лікар!»
ЯКЩО ВЖЕ ПОЩАСТИЛО ПОТРАПИТИ ДО ХОРОШОГО ЛІКАРЯ, БЕРЕЖІТЬ ЙОГО, ДАРЕМНО НЕ ТУРБУЙТЕ
Пам’ятайте, що лікар – це більше, ніж просто фахівець. Це не сантехнік. Вказівки лікаря виконуйте… у міру вашого розуміння. І не вимагайте від нього зайвих ліків, про які від сусідок дізналися. Якщо ти молодий – до 60! – і симптомів від органів немає, то не слід при найменшому нездужанні бігти в поліклініку. Як уже говорив, наші лікарі не довіряють природі, націлені на ліки і спокій. Бійтеся потрапити до них у полон! Знайдуть хвороби та переконають: «Відпочивати й лікуватися!»
І НАСАМКІНЕЦЬ: щоб бути здоровим, потрібна сила характеру. Як людині знайти оптимум у трикутнику між хворобами, лікарями та вправами? Моя порада: вибирати останнє. Принаймні, намагатися. Повірте – окупиться!