Плоди шовковиці містять цукри (глюкозу і фруктозу), органічні кислоти (лимонну, яблучну, фосфорну), безазотисті, пектинові й дубильні речовини, ліпіди, вітаміни В1, В2, С, РР, залізо. У насінні — 23–33 відсотки жирної олії. У листках є каучук, органічні кислоти (виннокам’яна, лимонна, щавлева, яблучна), дубильні речовини, летка ефірна олія, близька за складом до ефірної олії чайного листя, вітаміни С, B1, В2, В6, РР, каротин. Кора гілок містить тритерпеноїди, флавоноїди, дубильні речовини.
У медицині застосовують плоди, листя і кору коренів шовковиці. Свіжі плоди очищають кров і посилюють кровотворення (завдяки високому вмісту заліза), проявляють протизапальну, відкашлювальну, антисептичну, сечогінну, легку послаблювальну і потогінну дію. Вони поліпшують обмін речовин, при вживанні їх по 200–300 г 4–5 разів на день після вживання їжі, ними лікують цукровий діабет, міокардіострофію, пороки серця, дисбактеріоз, захворювання печінки й селезінки. Настій листя шовковиці має цукрознижувальні, гіпотензивні, жарознижувальні, протизапальні та вітамінні властивості (2 столові ложки листя на 400 мл окропу, настояти 1 год. Приймати по півсклянки 4 рази на день до вживання їжі). Порошок із листя або його відвар застосовують при цукровому діабеті (2–3 г на склянку води, кип’ятити 1 хв., настояти 30 хв., випити протягом дня).
Із листя шовковиці білої створено стимулятор амідол, який має лікувальний ефект у разі ревматизму, туберкульозу шкіри, екземи. Завдяки високому вмісту цукрів, вітамінів та інших біологічно активних речовин плоди шовковиці вважають цінним дієтичним харчовим продуктом. Недарма її називають «цар-ягода» і вживають не лише свіжою, а й готують варення, джем, бекмес (штучний мед), желе, пастилу, компот, крюшон, квас, наливку, оцет. Перемелені висушені плоди в Середній Азії додають у борошно при випіканні коржиків. Висушені супліддя можуть замінити цукор, не псуються при тривалому зберіганні.
Із ягід одержують спирт, а з листя — жовту фарбу. Деревина шовковиці з жовто-бурим ядром із вузькою жовтуватою заболонню дуже тверда. Її застосовують для виготовлення музичних інструментів, клепок і предметів побуту. З лубу, особливо з однорічних гілок, виробляють прядиво, папір, картон, вірьовки, канати. Дерево придатне для залісення ярів і для захисних насаджень, а також озеленення міст і сіл.
Близький до шовковиці білої вид — шовковиця чорна. Її плоди кисло-солодкі, соковиті, вихід соку — 85 відсотків. Сік — прекрасний харчовий барвник. Плоди багаті на амінокислоти, цукри, пектин, органічні кислоти, вітамін С, Р-вітамінні поліфеноли тощо. Супліддя смачніші, ніж біла шовковиця, вміст заліза досягає 6,5 відсотка. Їх вживають у їжу сирими, використовують у кулінарії та кондитерському виробництві. Із соку плодів виготовляють вино, домішують і до виноградного червоного вина для надання інтенсивнішого кольору. Кору з коренів у народній медицині застосовують як засіб проти солітера.
Ще один вид — шовковиця червона, схожа на шовковицю чорну. У Північній Америціїї вирощують як фруктову рослину (плоди її більші й смачніші, ніж шовковиці чорної).
Володимир ЛУШПА, кандидат біологічних наук, доцент кафедри ботаніки НУБіП.
