Коренева петрушка — рослина дворічна. В 1-й рік після посадки дає коренеплоди, на 2-й — насіння. На відміну від листкової, у їжу можна вживати і корені, і листя. Щоправда, вони дещо грубіші. Однак щоб одержати великі повноцінні коренеплоди, листя кореневої петрушки все ж краще не чіпати. Це холодостійка культура, може навіть перезимувати у ґрунті, а потім рано навесні дати зелень. Насіння проростає при 4—5 градусах, а сходи можуть переносити незначні приморозки.
Для отримання високих урожаїв важливо правильно підібрати місце під посадку. Воно повинно бути сонячним, а ґрунт — пухким та родючим. Важкі глинисті для вирощування кореневої петрушки не підходять: корені гілкуються і дають поганий урожай. Ділянку під посадку бажано підготувати ще з осені — глибоко перекопати та заправити перегноєм.
Характерною особливістю насіння петрушки є те, що воно проростає дуже повільно, оскільки містить багато ефірної олії, яка гальмує цей процес. Для пришвидшення насіння можна замочити на 2 доби у воді, але так, щоб вона ледве його покривала. Тоді сходи з’являться на 5—7 день. Можна загорнути насіння у ганчірку та потримати півгодини під струменем гарячої води, а перед висівом злегка підсушити до сипучості. Однак деякі городники застерігають, що разом з ефірною олією з насіння вимивається і калій, а це призводить до ослаблення рослин. Глибина заробляння — близько 1—1,5 см.
Висівати насіння потрібно обов’язково у вологу землю з відстанню між боронами 15—20 см. Коли з’являться сходи, їх проріджують, щоб між рослинами було 2—3 см. Аби коренеплоди виросли крупними, згодом треба зробити ще одне проріджування і залишити між рослинами 7—10 см.
Догляд полягає у поливах, підживленнях, проріджуванні, розпушуванні та прополюванні. Поливи коренева петрушка полюбляє, особливо коли наливається коренеплід. Розпушувати ґрунт слід обережно, щоб не пошкодити корені. На відміну від листкової, коренева петрушка не любить внесення гною. Підживлюють її на початку вегетації комплексними добривами, а у серпні — фосфорно-калійними (70 г суперфосфату та 50 г калійної солі на 10 кв. м).
Викопують коренеплоди восени, очищують від землі, зрізують листя; залишивши пеньки близько 1 см. Потім миють та злегка обсушують. Зберігають, як і моркву, у сухому піску. Так вони можуть спокійно дочекатися весни. Нестандартні або пошкоджені плоди на зберігання не закладають, а одразу використовують або сушать.
Коренеплоди вживають у їжу як приправу. Крім того, що роблять смак страв набагато цікавішим, вони ще й корисні, оскільки містять солі калію, заліза, фосфору та інші цінні речовини. Сприяють загоєнню ран, зміцненню зору, поліпшенню роботи нирок. Дрібні коренеплоди можна використовувати для одержання узимку зелені. Для цього їх висаджують у контейнер чи горщик із землею і ставлять на підвіконня. Через 1,5—2 міс. виснажені рослини замінюють новими.
Коренеплоди застосовують для приготування тушкованих овочів, соусів, супів, салатів, м’ясних та рибних страв, додають при засолюванні огірків та помідорів.
При висушуванні петрушка зберігає всі свої смакові властивості та аромат, тому її можна сушити на зиму. Призначені для цього коренеплоди очищують та натирають на крупній тертушці. Далі кладуть у друшляк, занурюють у киплячу воду на 1—2 хв. та висушують. Потім розкладають на деку і підсушують у духовці при температурі 75 градусів, трохи прочинивши дверцята. Під кінець її знижують до 55. Зберігають у щільно закритих банках.
У жовтні—листопаді можна зробити підзимовий посів, але обов’язково сухим насінням.
Лідія ГЕРАЩЕНКО.
