Чи правда, що людині, яка обере чернецтво, легше спасти свою душу, і тому чернечий шлях – кращий за обраний християнином, котрий створить родину? Цікавлюся цим, бо мій племінник каже, що хоче піти в монастир, але бачу, що поки вагається. Хотілося б допомогти йому не помилитися з вибором.
Костянтин. Хмельницька обл.
Ієромонах Свято-Михайлівського Золотоверхого чоловічого монастиря Єфрем (Хом’як) у своїй недавній публічній лекції, торкаючись цієї теми, нагадав про листовну відповідь свт. Миколи Сербського на запитання дівчини, чи варто їй іти до монастиря, а чи вийти заміж. Якщо ти вагаєшся, казав святитель, то, звичайно, варто виходити заміж, і це ніяк не применшує можливості твого спасіння; монашество – для тих, хто не вагається.
Категорично виступав проти захоплення і зневаження як чернечого, так і сімейного життя свт. Феофан Затворник. Він вважав і шлюб, і чернецтво однаково сприятливими спасінню: це два способи християнського життя, жоден із яких не є ані гіршим, ані кращим, і не може стати перешкодою для здобуття Царства Божого. У свою чергу, сщмч. Іларіон Троїцький в одному зі своїх творів наголошував: обітниці, які ченці складають при вступі в монастир, подібні до тих, що кожен християнин складає в миру, приймаючи Таїнства хрещення і миропомазання. Адже в давнину кожен, хто приймав хрещення, піддавав себе небезпеці за сповідання своєї віри у Христа і мав бути готовим померти за Нього.
Монашество теж передбачає своєрідне духовне мучеництво. Але й у шлюбі людина має бути готовою жити в подвигу заради ближнього, у вияві любові до нього, відкинуши свій егоїзм; його з Божою допомогою долають обидва з подружжя, впускаючи Христа в своє сімейне життя. І той, хто вступає в монастир, так само намагається жити в послуху наміснику, духівнику і всій братії.
Головні моменти чернечого життя – молитва і праця, та цього не позбавлене й християнське життя в шлюбі. Як і монаху, кожному християнину важливо мати чи то духівника, чи наставника, а чи просто порадника, якому можна довіритися. І в сімейному, і в монашому житті так само небезпечні гордість, духовна сліпота і духовний егоїзм, а сімейне життя передбачає таку само підтримку і молитву один за одного, як і між монастирською братією.
Як бачимо, і шлюб, і чернецтво вимагають від християнина великої самопожертви та віддачі. Але не варто думати, що монахи мають якусь перевагу перед сімейними людьми. Шлюб виник раніше за чернецтво, його основи були закладені ще в раю. Як старозавітня, так і новозавітня Церква ніколи не применшували значення шлюбу та сім’ї, а Христос не проповідував окремо для майбутніх монахів; Його Заповіді – одні для всіх християн. Як навчав свт. Феофан Затворник, кожен у своєму стані може служити Богу, провадити належне християнське життя і спасатися. Зустріч із Богом є основою всього християнського життя – як чернечого, так і сімейного, наголошує ієромонах Єфрем (Хом’як).
Шукала відповідь Ольга ГОЙДЕНКО.
