Якщо у вас прискорюється серцебиття й зволожуються руки при самій думці про такі повсякденні речі, як підйом ліфтом або поїздка в купе, це можуть бути прояви клаустрофобії. «Порадниця» з’ясувала, чому виникає цей розлад і в яких випадках потрібна допомога фахівця.
ЧАСТО ПОЧИНАЄТЬСЯ ЩЕ В ДИТИНСТВІ
— Клаустрофобія або боязнь замкненого простору — це одна з найпоширеніших фобій, що характеризується надмірним необґрунтованим страхом перед обмеженими або тісними приміщеннями, — пояснює лікар-терапевт Юрій КОРЯГІН. — Люди з цим тривожним розладом можуть відчувати значний дискомфорт і стрес, перебуваючи в ліфті, тунелі, літаку або навіть у невеликій кімнаті. Іноді каталізатором негативних емоцій і відчуттів виступають просто думки про можливість такої ситуації.
Часто симптоми клаустрофобії вперше з’являються ще в дитячому або підлітковому віці. Розлад зазвичай протікає хронічно, з ремісіями та загостреннями.
За даними медичної статистики, страх замкненого простору відчувають щонайменше 10 відсотків населення, до того ж половина з них страждає від важкої форми розладу.
ПРИЧИНИ
За словами лікаря, точні причини виникнення клаустрофобії невідомі, але вважають, що причиною розладу стає поєднання спадкової вразливості та життєвого досвіду.
До основних факторів ризику відносять:
- травматичні події: це може бути як дитяча травма (наприклад, коли дитину карали замиканням у кімнаті), так і негативний дорослий досвід (якщо людина відчула паніку, надовго застрягши в ліфті, або пережила обстріл, сидячи в підвалі). Такі події залишають глибокий емоційний слід, спонукаючи мозок асоціювати замкнений простір із небезпекою;
- генетична схильність: люди, у сім’ї яких були випадки клаустрофобії або інших тривожних розладів, мають вищий ризик розвитку цієї фобії;
- особистісні характеристики: до розвитку будь-яких фобій більше схильні емоційні, надмірно чутливі люди з підвищеним рівнем тривожності, розвиненою фантазією та уявою;
- наявність інших психічних розладів, зокрема, епілепсії, шизофренії, панічних атак, генералізованого тривожного розладу;
- різниця у відчутті «особистого простору»: у різних людей ця невидима «буферна зона» може сильно відрізнятися (це залежить від реакції нейронів, що реагують на об’єкти, які наближаються). Чим більший у людини особистий простір — тим вища ймовірність виникнення клаустрофобії.
Певним чином розвиток фобії провокує й вплив кінематографа, літератури, комп’ютерних ігор і ЗМІ, де замкнені простори зазвичай зображують як місця з підвищеною небезпекою.
ЯКИМИ СИМПТОМАМИ ПРОЯВЛЯЄТЬСЯ
Напади клаустрофобії зазвичай розвиваються в замкнених просторах, особливо якщо це тісні приміщення без вікон. Тривога у людини з фобією також може виникнути, якщо вона змушена тривалий час залишатися в якомусь певному місці: сидіти в стоматологічному кріслі або стояти в довгій черзі. При цьому люди з клаустрофобією зазвичай розуміють, що їхня реакція ірраціональна, проте нездатні її контролювати.
До найпоширеніших симптомів боязні замкненого простору належать:
- задишка, відчуття нестачі повітря чи спазму в грудях;
- посилена пітливість, яка є фізіологічною реакцією організму на стрес;
- тремтіння рук або всього тіла, спричинене викидом адреналіну;
- нудота, дискомфорт у животі, розлад шлунка;
- втрата орієнтації в просторі, відчуття запаморочення, головний біль, дзвін у вухах, передчуття непритомності.
Загалом для людей із сильною клаустрофобією характерний розвиток поведінки уникнення: постійне прагнення ухилитися від стресових для них ситуацій, як-от спуск до паркінгу або візит до стоматолога, істотно знижує якість їхнього повсякденного життя.
ДІАГНОСТИКА ТА ЛІКУВАННЯ
— Якщо ви підозрюєте в себе клаустрофобію, зверніться до сімейного лікаря, який за необхідності спрямує вас до психіатра або психотерапевта, — каже Юрій Корягін. — Для діагностики фахівець зазвичай збирає історію хвороби, ставить запитання про прояви розладу, оцінює психічний статус пацієнта, виявляючи або виключаючи супутні психічні захворювання. Спеціаліст також проводить тестування хворого, використовуючи спеціальну шкалу клаустрофобії та опитувальник.
Для лікування фобії найчастіше застосовують методи психотерапії: когнітивно-поведінкову та експозиційну терапію. Також лікар навчає пацієнта технікам релаксації: прийомам медитації, правильного дихання, м’язового розслаблення. Іноді призначають медикаментозні препарати: седативні засоби, транквілізатори, антидепресанти.
Профілактика клаустрофобії спрямована на боротьбу з підвищеною тривожністю та освоєння методів управління стресом. Також важливий здоровий спосіб життя, повноцінний сон і відмова від шкідливих звичок.
ШВИДКА ДОПОМОГА
Щоб зупинити напад клаустрофобії, потрібно відволіктися, розслабитися й спробувати переключити увагу на щось інше, не пов’язане з вашим страхом. Для цього рекомендується:
- глибоко та плавно дихати, рахуючи до чотирьох на кожному вдиху та видиху;
- почати уважно розглядати або подумки рахувати предмети в приміщенні;
- якщо поруч перебуває близька людина, взяти її за руку або обійняти.
Ірина КАДЧЕНКО.