Актинідія, або мініківі, — це чудова ліана, яка дає щедрі врожаї смачних і дуже корисних ягід. Можливо, вони не настільки великі, як справжнє ківі, але не менш добрі — повірте! Рослина може жити понад 50 років, тому до її посадки варто підготуватись ґрунтовно.
Потрібні «хлопчики» й «дівчатка»
У наших кліматичних умовах найкраще підходять актинідія аргута й актинідія коломікта — остання має декоративне листя та дрібніші плоди. Перш ніж обрати саджанці, варто врахувати, що актинідія — переважно дводомна рослина. Це означає, що для отримання врожаю вам потрібні і чоловічі, і жіночі екземпляри. А отже, на 3–5 «дівчаток» обов’язково висаджують одного «хлопчика» того ж виду (наприклад, актинідія аргута запилюється лише аргутою). Існують самоплідні сорти, але навіть вони краще плодоносять за наявності запилювача.
Порада: купуйте саджанці тільки із закритою кореневою системою в контейнерах. Коріння актинідії дуже чутливе: на сонці або вітрі воно гине за лічені хвилини. Оптимальний вік саджанця — 2–3 роки.
Вибір місця та підготовка ділянки
Місце для актинідії має бути сонячним, але в полудень захищеним від прямих палючих променів. Ідеально — якщо це буде легка півтінь. Рослина вологолюбна, але не терпить застою води та лужних ґрунтів. Найкраще для неї підходять слабокислі або нейтральні пухкі землі. Гарними сусідами стануть смородина або квіти. Поганими — яблуні, оскільки вони пригнічують актинідію.
Посадкову яму заготувати краще за 2 тижні до висаджування. Її роблять глибиною та шириною 50–60 см. На дно обов’язково насипте 10–15 см битої цегли, гальки або керамзиту. Змішайте родючий ґрунт із відром перегною та додайте 200 г суперфосфату і 50 г сірчанокислого калію (або 2 склянки попелу).
Найкращий час для посадки — весна, до розпускання бруньок. Садіть так, щоб коренева шийка була на рівні землі. Між рослинами залишайте 1,5–2,5 м, оскільки з роками ліани сильно розростаються. Одразу після посадки під кожен кущ вилийте 2–3 відра води. Засипте пристовбурне коло торфом, тирсою або компостом шаром близько 5 см. Мульча захистить поверхневе коріння від пересихання. Надземну частину вкорочують, залишаючи на кожному пагоні 2–3 добре розвинуті бруньки.
Актинідія потребує «сильного плеча»
Одразу подбайте про опору, яка стане їй «надійним плечем». Адже це потужна ліана, яка дуже швидко росте. Можна використовувати шпалери (як для винограду), перголи або арки. Для цього застосовують залізобетонні або дерев’яні стовпи, металеві труби. Їх вкопують на глибину 0,7 м через 4–5 м один від одного. Між стовпами в 3–4 ряди натягують дріт. Висота опори має бути не менше 2–2,5 м. Ґрунт навколо рослин підтримують у пухкому та чистому від бур’янів стані.
Важливо: молоді саджанці актинідії через специфічний запах, схожий на валеріану, дуже приваблюють котів. Коти можуть обгризти кору або викопати коріння. Тому перші 2–3 роки захищайте рослину металевою сіткою навколо стовбура.
До речі, за вмістом вітаміну С актинідії майже немає рівних, багата вона і на інші корисні елементи. Плоди вживають не лише у свіжому вигляді, а й переробляють: готують повидла, варення, компоти тощо. Також їх сушать у духовій шафі за температури 50–60 градусів. У моїй родині актинідію давно оцінили. А як у вас?
Іван СИМАКОВ, садівник.
