Ріпу на наших городах зустрінеш не надто часто. А шкода, адже має чудові смакові властивості, містить безліч вітамінів і мінеральних солей. Помічна і при багатьох недугах: застуді, кашлі, є сечогінним засобом. Тому ми з чоловіком усю зиму готуємо з неї вітамінні салати. Дуже ціную ріпу за те, що дає ранній урожай.
Коли висіваю наприкінці березня, отримую врожай вже у травні–червні, тобто до настання літньої спеки, якої ріпа дуже не любить. Насіння може проростати вже при температурі 2 градуси. Найоптимальніша для неї – 15–18 градусів.
При вищих температурах коренеплоди швидко грубішають. Найулюбленіший мій сорт – Петровська, достигає через 75–80 днів після появи сходів. Це найкращий сорт для літнього споживання. А тим, хто любить м’який смак, рекомендую обирати ріпу салатну. Щоб насіння швидше проросло, перед посівом загортаю його в тканину та занурюю на 5 хв. у гарячу воду (40–50 градусів), а потім підсушую. Аби наситити корисними елементами, можна перед посівом замочити на 6 год. у настої золи (ст.л. на 1 л води, настояти добу). Після обробки підсушити.
Ділянка для ріпи має добре освітлюватись. Чим більше світла, тим більше вітамінів накопичує. Дуже важливо, щоб раніше на цьому місці не росли родичі ріпи – капуста, редиска, гірчиця. Найкраще висаджувати після бобових, картоплі, кабачків, гарбузів, огірків. Ділянку перед висівом насіння збагачую попелом (300–350 г на кв.м). Ґрунту ріпа потребує досить вологого. За нестачі вологи коренеплоди стають грубими та гіркими. Поливаю рано-вранці або після заходу сонця. Грядки з ріпою корисно замульчувати, це зберігатиме вологу в ґрунті. Земля обов’язково має бути пухка. Висіваю рано навесні з міжряддями 30 см. Загортаю на глибину 1,5–2 см. Похолодань ця культура не боїться і навіть може витримувати короткострокові зниження температури до від’ємних позначок.
У період утворення першого-другого справжнього листка прориваю сіянці на відстані 5 см, далі – 15 см. Цю рослину дуже важливо не загущувати! Також потрібно бути обережними з добривами. Так, надмір азоту робить коренеплоди гіркими. Після появи сходів можна підживити посіви аміачною селітрою (20 г на відро води). У жодному разі ріпу не підживлюйте гноєм. А от золу вона дуже любить. Також важливо, аби ґрунт під ріпу був завжди розпушеним.
Для літнього споживання врожай можна збирати, коли коренеплід досягне 4–5 см у діаметрі. Баритись із цим не можна, бо коренеплоди стануть грубішими. У другій половині літа я знову висіваю ріпу, але вже для зимового споживання.
Основними її шкідниками є хрестоцвіта блішка та капустяна муха. Особливо важливо захищати від них молоді сіянці. У боротьбі зі шкідником важливо дотримуватись сівозміни, можна розсипати навколо рослини тютюновий пил, деревний попіл або обробляти розчином нашатирного спирту (5 мл на 10 л води).
До речі! Торік ми випробували ще один цікавий сорт ріпи – Лоренц. У нього незвичайні пласкі плоди червоно-фіолетового кольору, смачні, м’які, соковиті. У цієї ріпи, до речі, ще й листочки їстівні! Лоренц ранній, урожай збирати можна вже через 8 тижнів після посіву.
Катерина ЛУЦЕНКО. Хмельницька обл.
