Енотера, або ослінник, — трав’яниста рослина з родини кіпрійних. У природі росте в Америці та Європі. У нас на полях, піщаних місцях, по берегах водойм оселився ослінник дворічний з великими жовтими квітами. Це адвентивна рослина родом із Північної Америки. У культурі поширені переважно багаторічники американського походження, які у нас вирощують як дворічники.
Стебла енотери прямі, іноді сланкі, до 120 см заввишки. Квітки зібрані в довгі схожі на свічку суцвіття. Квіти келихоподібні, переважно жовті, але є із рожевими, білими та пурпуровими квітами. Цвітіння триває усе літо. Повністю квіти розкриваються лише вночі, тому її ще називають нічною свічкою.
Популярні в культурі енотери: чагарникова, близько 1 м заввишки, і чотирикутна, висотою 40—70 см, з жовтими квітками. Крупноплідна, або міссурійська, досягає всього 30—40 см, цвіте жовтими квітами.
Рослина добре реагує на добрива, потребує прополювань, розпушувань ґрунту, укриття на зиму, особливо міссурійська. Сухі суцвіття видаляють, продовжуючи цвітіння. Восени рослини зрізують і мульчують сухим листям, тирсою чи деревною корою.
Насіння висівають наприкінці весни на глибину до 1 см або на розпушений ґрунт і присипають. Сходи пікірують. Полив регулярний, без застою води. Міссурійську енотеру, яка зацвітає у рік висіву, доцільно вирощувати розсадою: насіння висівають у березні, не заробляючи у ґрунт, пророщують при температурі 22—24 градуси. Сходи з’являються через 8—14 днів. З появою перших справжніх листочків температуру знижують до 18—20 градусів, обов’язково досвічуючи. Розсада не любить перезволоження.
Енотери потребують ділення кожні 2—3 роки. Кущі, що розрослися, ділять і розсаджують восени. Молоді пагони від материнської рослини відділяють також навесні. За хорошого догляду добре приживається на новому місці.
Висаджують рослини окремими групами або з іншими багаторічниками, наприклад, дзвіночками. Використовують і при оформленні берегів водойми, кам’янистого саду.