На превеликий жаль, нині почути брудну лайку в публічному місці – буденне явище. Дехто стверджує, нібито так легше зняти психологічне напруження. Чи погоджується церква з такою позицією? Відповісти на це запитання ми попросили архімандрита Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря Лаврентія (Живчика).
– Що таке лайливе слово? Це не просто прагнення взяти гору в суперечці, коли бракує аргументів. З дохристиянських часів лайка має магічний, окультний характер; це елемент служіння сатані. Вся добірна лайка походить від назв блудних діянь, випорожнень, нечистот, тому вона непристойна. Та найогидніше, коли до цього додають ім’я матері. Для будь-якої людини, яка вважає себе нормальною, промовити такі слова означає зануритися в яму з нечистотами. Навіть наближення до цієї теми, коли фраза уривається на півслові, не вимовлена повністю, але маючи на увазі згадане вище, – неприпустиме!
На Русі до середини ХIХ ст. лихослів’я вважали ганебним і в місті, і в селі, а лихослов піддавався публічному покаранню.
Люди часом виправдовують лихослів’я роздратуванням, страхом – ніби так відбувається психологічна розрядка. Нічого схожого! Матюк несе знищення, його енергія позбавлена любові й творчої сили. І людина, кидаючи брудні лайливі слова, навіть не підозрює про їхні наслідки.
Вчені стверджують, що кожне слово несе енергетичний заряд і таким чином впливає на наші гени: або продовжує молодість і примножує здоров’я, або наближає хвороби і ранню старість. Тож, використовуючи в своїй мові матюки, людина дає злу заволодіти собою, втрачає здоров’я, силу, скорочує життя.
У народі кажуть, що страшний ніж не за поясом, а на кінці язика. Словом ми творимо або руйнуємо. Від того, що говоримо, залежить здоров’я і благополуччя нас і наших дітей! Тому варто намагатися контролювати себе у висловах, пам’ятаючи, що лихослів’я завдає непоправної і страшної шкоди. Як сказано в апостола Павла: «Ніяке гниле слово нехай не виходить з уст ваших» (Єф. 4:29).
