Трагедія у Дніпрі, авіатроща у Броварах — одномоментно загинула велика кількість людей, серед яких і діти… На тлі таких трагічних подій не дивно, що багато українців відчули гострі, хоч і різні, емоції. Хтось кілька днів поспіль проплакав, інших охопив неконтрольований гнів. А дехто ніби не відчув нічого. Парадокс у тому, що всі ці реакції є нормою.
ЕМОЦІЙНЕ ОНІМІННЯ може виникати як реакція на сильний стрес, із яким психіка не здатна впоратися. Тому запускаються захисні механізми. Часто це призводить до такого стану, коли людина взагалі не здатна переживати ані негативні, ані позитивні емоції. Також емоційне оніміння іноді супроводжується нездатністю плакати, навіть коли відчуваємо в цьому потребу.
Порада. Плакати — це найкраще, що ви здатні для себе зробити в такому стані. Каталізатором може стати мистецтво — сумна пісня чи фільм. Річ у тому, що коли плачете, зменшується рівень кортизолу, і стрес обнуляється.
НЕКОНТРОЛЬОВАНИЙ ГНІВ, АГРЕСІЯ І НЕНАВИСТЬ — теж поширені емоції, що відчули українці після трагедії у Дніпрі. В таких ситуаціях — це здорова реакція, однак у тривалій перспективі вона здатна стати деструктивною для нас самих і оточуючих.
Порада. Знайдіть безпечний спосіб дати вихід гніву. Порвіть на шматки аркуш паперу, послухайте агресивний рок або займіться прибиранням. Придушення гніву та агресії в тривалій перспективі може мати негативні наслідки для психіки, самостійно впоратися з якими буде вже значно складніше.
НЕЗДАТНІСТЬ СТРИМАТИ СЛЬОЗИ Й ЕМОЦІЙНІ ГОЙДАЛКИ — такі стани під час війни, на жаль, також стали звичайними для більшості українців. Ми постійно перебуваємо в інформаційному полі, де говорять про війну, показують війну і багато втрат.
Порада. Навчіться переключати увагу й витягати себе із цього стану постійного скролінгу, прокручування інформації. Дотримуйтеся розпорядку дня, за можливості гуляйте на свіжому повітрі, реагуйте лише на дійсно важливу інформацію. Це не прояв байдужості, а просто спосіб захистити свою психіку та зберегти фізичне здоров’я.
Марія СИЧИНСЬКА, психологиня.