Чула, що в народі вважають поганою прикметою, якщо дитина заплаче, коли її хрестять.
Галина. Хмельницька обл.
«Дитина – це дар Божий, щастя і справжня втіха. І охрещення її, яке є духовним народженням, для неї самої і для всіх довкола – подія напрочуд радісна та важлива. Тож навіть якщо заплаче під час Таїнства Хрещення, не намагайтеся вбачати в цьому якісь «прикмети».
Як можна вимагати усталених правил поведінки, звичних для дорослих, від немовляти? Дитина плаче і при своєму фізичному народженні, але ж ніхто не називає це «поганою прикметою». Навпаки, цей плач – необхідна умова життя; перший крик «розкриває» легені немовляти, даючи змогу самостійно дихати, а отже – жити.
Ми, дорослі, сприймаємо плач переважно як вияв негативних емоцій, пов’язаних із сумом, стражданнями, болем. Але для немовлят, які ще не пізнали світ, не навчилися розмовляти чи в інший спосіб висловлювати свої почуття, спектр значень плачу значно ширший. Можливо, плач – то своєрідна «мова», якою немовля розмовляє не лише з нами, а й із Богом?
Тож не шукайте лиха там, де його немає. Плач дитини під час хрещення не може бути «поганою прикметою», але може бути підказкою для вас, аби обійняти дитинку, поцілувати, приголубити, помолитися за неї. І тоді побачите, як швидко мине той плач, і яка світла, щира дитяча усмішка осяє щасливе обличчя маленького християнина», – коментують запитання в ПЦУ.
