Часом на сповіді священник запитує: «Чи згрішили ділом, словом чи думкою?» Якщо вважаєш, що згрішив думкою, то як саме каятися в такому гріху? Не переповідати ж грішні думки? І що мають на увазі під гріхами, вчиненими словом?
Микола.
На запитання відповідає архімандрит Свято-Михайлівського Золотоверхого чоловічого монастиря Лаврентій (Живчик).
— Те, що говоримо на сповіді, — значною мірою результат нашої підготовки до Таїнства. Детально переказуючи свої гріховні помисли на сповіді, людина наче заново переживає їх, і лукавий може заохочувати до повторного насолоджування. Гріховна думка не дорівнює гріховному вчинку. Але пригадаймо сказане в Євангелії: якщо хтось «з пожадливістю гляне на жінку, той вже згрішив із нею в серці своїм». Саме тому маємо бути уважними до своїх думок, бо лукаві думки приводять до лукавих вчинків.
Щодо гріхів словом, то це, зокрема, вживання нецензурщини, словесний обман, сварки, безпідставні докори та прискіпування до ближніх, насмішки. Недаремно кажуть, що словом можна як зцілити людину, так і вбити.
Сповідаючись, достатньо просто перерахувати вчинені гріхи й висловити готовність і бажання утримуватися від них надалі. Деталізація у сповіді доречна, коли намагаєтеся щось пояснити священнику. Хоч краще робити це у приватній розмові із духівником.
Шукала відповідь Ольга ГОЙДЕНКО.
