Ще півсторіччя тому похід у магазин був досить нудною справою. Асортимент продуктів у гастрономі не вирізнявся розмаїттям, зате й ціну товару ніхто не приховував. Тепер усе інакше. Сучасні покупці, мов детективи, змушені вирушати до супермаркету мало не з лупою та калькулятором у кишені.
СПРОБУЙ ЗНАЙТИ ДЕШЕВШЕ
Гречка — наше все! Пересічний столичний супермаркет пропонує щонайменше 6–7 марок цієї «політичної» крупи. Стоїть собі поряд пара яскравих пакетів із дрібними зернятками: один коштує 54 грн, другий — 58. Недосвідчений споживач ухопить, звісно, дешевший, — дарма, що в ньому лише 800 грамів, тоді як у дорожчому — аж кілограм. Насправді вигідніший за ціною другий варіант.
Це раніше крупи і цукор фасували в кілограмові пакети. Щоб обрати найкращу пропозицію, достатньо було роздивитися цінники. Нині завдання значно ускладнилося, тож квест під назвою «знайди найдешевшу гречку» здатен витримати не кожен.
Те саме — з молоком: спробуй-но відшукати літрову пляшку! Нині його розливають і по 900 грамів, і по 1500, і по 930, і навіть по 870. Щоб вирахувати найвигідніший варіант, доведеться попітніти. Та ще складніше знайти не просто доступний за ціною, а найсвіжіший продукт.
СПОЖИТИ І… ВИЖИТИ
Охочим купити сьогоднішнє молоко, йогурт чи сметану доведеться перебрати чималу кількість пляшечок та скляночок, перш ніж знайти бажану. Зазвичай свіжіший товар продавці ховають десь у глибині полиці, а ближче до очей покупця виставляють позавчорашній.
Відомі торговельні марки зазвичай пропонують свою продукцію дещо дорожче. Інколи ми просто платимо за бренд. Крім того, виробники доплачують за те, щоб їхній товар опинився десь на центральній полиці супермаркету — на рівні очей покупця, тож більш дешевий продукт менш відомої торговельної марки варто шукати десь майже під ногами, у непримітному місці.
На «просунутих» споживачів, які звикли уважно вивчати маркування на упаковці, очікує сюрприз: терміни придатності продукту віднедавна можуть позначатися інакше.
Ухваленим у грудні 2018 року законом України №2639-VIII «Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів» запроваджується нове для нас поняття «мінімальний термін придатності». Його фіксуватимуть на пакуванні за допомогою фраз «краще спожити до…» чи «краще спожити до кінця…» Поряд із тим використовуватимуть і традиційне словосполучення «вжити до…»
Який варіант обрати, виробник вирішуватиме з огляду на властивості продукту: для швидкопсувних харчів — наприклад, свіжого м’яса чи риби — використовуватимуть формулювання «вжити до» і вказуватимуть кінцеву дату споживання. Такий напис сигналізуватиме про те, що наступного за нею дня продукт може стати небезпечним через мікробіологічні процеси, що відбуваються у ньому.
Для решти продуктів — наприклад, твердого сиру або печива — чіткого «часу ікс» не визначатимуть. Для них фіксуватимуть мінімальний термін зберігання, тобто дату, до якої харчі зберігають свої споживчі характеристики незмінними.
Якщо при зберіганні сиру дотримувалися температурних та інших необхідних умов, протягом певного періоду він залишатиметься безпечним навіть після закінчення мінімального терміну придатності, вказаного у маркуванні. Саме на таких товарах зустрічатимемо напис «краще спожити до (певної дати)…» або «краще спожити до кінця (певного місяця певного року або просто року)…»
Цікаво, що для деяких продуктів, які зазвичай вживаються в першу ж добу після приготування — наприклад, хліба чи здоби — терміни придатності дозволять взагалі не вказувати. Суто добровільно позначатимуть їх на маркуванні й виробники вина. Тобто або позначатимуть, або ні.
Документ покликаний привести норми національного законодавства у відповідність до регламентів Євросоюзу. Та якими будуть наслідки його запровадження на практиці, поки що невідомо, адже те, що добре працює в ЄС, у наших умовах інколи може давати збій.
На впровадження нових вимог до маркування виробникам відвели 3 роки, тож повною мірою вони запрацюють лише наприкінці 2021-го. Важливий і такий нюанс: продавати будь-які прострочені харчі законом заборонено: зокрема й ті, які бажано спожити до визначеної дати.
Інна ПОЛЯНСЬКА.