Немає смачнішого перекусу за бутерброд із «Лікарською» ковбаскою. Популярний продукт полюбляють дорослі та діти. Попри те, що рецептура за останні роки істотно змінилася. Виробники не гребують замінювати традиційну сировину дешевою й неякісною підробкою.
Нещодавно Центр незалежних споживчих експертиз «Тест» перевірив якість «Лікарської» ковбаси шести популярних торговельних марок, придбаної у столичній торговельній мережі. Зразки продегустували та відправили до лабораторії. Під час гістологічного аналізу з’ясувалося, що двоє з шести виробників додали до складу ковбаси зайві інгредієнти — сою та крохмаль. Причому споживачу не повідомили — на маркуванні продукту про ці складники не було жодного слова.
При цьому колір, запах і смак ковбаси жодних зауважень не викликав. Продукт виявився смачним і, на перший погляд, цілком якісним. Тобто за звичайних обставин у бутерброді з такою ковбаскою підміни ніхто б і не помітив!
ІДЕАЛЬНА РЕЦЕПТУРА
Усі перевірені зразки були виготовлені за державним стандартом — ДСТУ 4436:2005 (раніше це був радянський ГОСТ 23670-79), вказаним на пакуванні. Відповідно до класичної рецептури, у складі «Лікарської» ковбаси має бути 95 відсотків м’ясної сировини: 70 — напівжирної свинини та 25 відсотків яловичини. Крім того, до неї домішують сухе молоко (2 відсотки) та курячі яйця або меланж (3 відсотки). М’ясо солять, трохи підсолоджують, а також присмачують спеціями (мускатним горіхом, кардамоном), додають антиоксидант аскорбінову кислоту та стабілізатор нітрит натрію — для надання м’ясу гарного рожевого забарвлення. Але це рецепт ідеальної «Лікарської». На практиці виробники часто замінюють дорогі інгредієнти дешевшими.
КУРЯТИНА АБО СВИНЯЧА ШКУРКА?
Найневинніша підробка — це додавання дешевого курячого м’яса (а іноді – м’яса більш екзотичних для України тварин) або рослинної сировини замість дорогої свинини чи яловичини. Відповідно до ДСТУ, таких «сюрпризів» у ковбасці не має бути!
Кілька років тому центр «Тест» так само перевіряв якість цієї ковбаси і знайшов сою у двох зразках із восьми. Тоді ж експерти розповіли про ще один популярний і небажаний інгредієнт, який виробники можуть додавати до її складу — гідролізат свинячої шкурки. Він складається з білка колагена і за своїм вмістом не є «небезпечною хімією», проте якщо такий складник виробник використовує, то має попередити про це споживача, вказавши на маркуванні. При цьому відповідно до ДСТУ в «Лікарській» ковбасі використання чогось на зразок свинячих шкурок не допускається. М’ясо й тільки м’ясо, панове!
Словом, людству відомі різноманітні методи фальсифікації варених ковбас — із застосуваннм крохмалю, сої та інших рослинних білків, похідних целюлози і навіть карагінану — речовини, здатної перетворювати рідину на своєрідне желе. Підробки в більшості своїй не є смертельно небезпечними, проте варто знати: якщо у ковбасі менше натурального м’яса і більше його замінників, то вона втрачає первинну користь і смак. А щоб «замаскувати» втрати, виробники змушені додавати до продукту більше різноманітних харчових домішок — покращувати консистенцію, запах тощо. Чи подасте ви таку «смакоту» до столу, якщо знатимете про її повний склад? Авжеж, ні. Тому представники вітчизняного харчопрому вважають за краще мовчати про те, як вони «поліпшують» рецептуру класичної «Лікарської» ковбаси: фальсифікатори не розголошують свої секрети.
ЯК ОБРАТИ ЯКІСТЬ?
«Натякнути» на це може ціна продукту. Занадто дешева «Лікарська» не може бути зі справжнього м’яса. Водночас сумнівна ковбаса, яку придбали для тестування, за ціною не надто відрізнялася від якісної — на 14-19 грн за кілограм. Тож покладатися лише на цей показник не варто.
Обираючи «Лікарську», варто подбати хоча б про її свіжість. Подивіться на зріз: він має бути рожевим або світло-рожевим, без сірих плям. Нагадаємо, що такий колір забезпечує нітрит натрію (він же — харчова добавка Е250), який використовують ще з радянських часів. Сірі плями на зрізі свідчать про те, що цієї «єшки» додали мало (але повірте — зазвичай виробники її не шкодують!) або при додаванні погано перемішали фарш. Якщо ковбасу продають не запакованою, на вагу, може потемніти по краю зрізу. Це ознака того, що вже давно лежить на вітрині. А поява на зрізі зеленкуватого кольору, як і слизу — відверті ознаки псування продукту. Така їжа стає небезпечною!
Якісна «Лікарська» має бути пружною, а не рихлою. За смаком і запахом — свіжою, приємною, в міру солоною, з ароматом прянощів і, звичайно, зі смаком м’яса. Купуючи такий недешевий продукт, споживач хоче платити саме за м’ясо, а не за сурогат! На жаль, через відсутність дієвого контролю в цій галузі мусимо споживати фальсифікат, яким нас годують недобросовісні виробники.
Інна ПОЛЯНСЬКА.
