Поступове здорожчання газу змушує навіть тих, хто опалює будинки газом, не відмовлятись і від дров. Тож питання, де їх зберігати, залишається актуальним. Можна, якщо дозволяє площа, в сараї, або ж звести капітальну дровітню. Згодиться й навіс — простий та бюджетний варіант. Головне, щоб надійно захищав дрова від вологи. Він може стояти окремо або мати вигляд прибудови, зазвичай — до сараю чи іншої господарської споруди. Почніть із проєкту. Необхідно підрахувати, скільки дров вам потрібно на зиму, а отже, який має бути розмір полінниці.
ОБИРАЄМО МІСЦЕ
Бажано, щоб навіс розміщувався на певному підвищенні, аби не накопичувалась вода. Або ж можна прокопати від нього канаву, по якій вона стікатиме. Також важливо, аби місце гарно провітрювалось, тоді дрова добре просихатимуть. Доступ до навісу має бути відкритий і зручний, бажано, щоб могла легко під’їхати машина з дровами. Та й розташовувався неподалік від дому, аби не довелося далеко їх носити.
ФОРМУЄМО КАРКАС
Розмітити робочий майданчик можна легко за допомогою кілків і шнура, натягнутого по них. Для стовпів викопайте ями глибиною 60–80 см. Їх заповнюють бетонним розчином або щебенем. Якщо конструкція чимала, відстань між опорами має бути не більше 2 м. Висотою навіс роблять зазавичай близько 2 м. Опори можуть бути дерев’яні (перерізом близько 50х50 мм), металеві, цегляні чи бетонні. Для надійності конструкції роблять верхню та нижню обв’язку. На нижню кріпитимуться дошки підлоги, на верхню — крокви. Труби з металу скріплюють зварюванням. Обв’язку для дерев’яних опор роблять із бруса, який можна скріпити металевими кутками. Для підлоги використовується звичайна дерев’яна дошка, яка набивається на підготовлені лаги. Під них для надійності можна підкласти цеглини. Між дошками слід залишити невелику відстань для кращого провітрювання. Фіксують їх цвяхами чи шурупами. Всі дерев’яні елементи обробляють антисептиками.
НАКРИВАЄМО
Матеріалів, із яких можна зробити накриття навісу, чимало. Це може бути дерево, метал, полікарбонат, шифер. Останній хоч уже й не випускають, однак придбати його подекуди ще можна. Залежно від виду матеріалу обирають і кріплення. Накриття найпростіше зробити односкатним. Утім, із двоскатного краще сходять сніг і вода. Покрівельний матеріал укладається на настил із бруса, рідше — зі сталевої труби. Поверх настилу укладають гідроізоляційний матеріал, а потім — накриття. Аби вода з даху не затікала всередину, скати накриття мають виходити на 30–40 см за краї навісу.
Якщо для накриття обрали дерево, важливо обробити його антисептиком, що захистить від гнилі та плісняви. Скріплювати елементи конструкції можна цвяхами або саморізами, шиферне — шиферними цвяхами.
Хорошим варіантом є полікарбонат: не гниє і не іржавіє, не потребує обробки, добре пропускає світло, має невелику вагу. Фіксують його за допомогою шурупів. Аби не допустити протікання в місцях кріплення, використовують гумові прокладки.
Профнастил — довговічний і надійний, добре витримує вітрове та снігове навантаження. Його кріплять саморізами. Під м’яку покрівлю настил важливо робити суцільним. І вона повинна бути зі звисами, щоб на дрова не потрапляла вода.
ВЗИМКУ — ДРОВІТНЯ, ВЛІТКУ — альтанка
Улітку, коли дров під навісом не буде, його можна використовувати як альтанку. Тому зовсім не зайве, щоб така конструкція виглядала досить привабливо, була міцною й довговічною. Але в такому разі бажано зробити ще й фундамент під споруду. Оптимально — стовпчастий.
Можна також зробити закриту дровітню, важливо лише залишити у стінках отвори для циркуляції повітря. Зазвичай вона є другорядною спорудою на дворищі, однак її можна облаштувати підсвіткою, оздобити дерев’яним декором, металеву — кованими елементами.
До речі! Умільці виготовляють дровітні навіть із піддонів.
Василь ГЕРАСИМОВ.
