На запитання читачів відповідає кандидат медичних наук, лікар хірург-онколог вищої категорії, заступник головного лікаря з медичної частини Київського міського клінічного онкологічного центру Андрій КОНДРАТЕНКО.
— Андрію Віталійовичу, доброго дня! Упродовж 30 років у мене завжди був підвищений показник ШОЕ в крові. А цього року дійшло до 40, і сімейний лікар порадив здати онкомаркери. Чи потрібно це, чи буде якась користь? Адже аналізи ці не з дешевих.
Тамара Іванівна.
— По-перше, підвищена ШОЕ (швидкість осідання еритроцитів) у багатьох випадках — свідчення запального процесу в організмі. Хоча й при інших захворюваннях вона може бути підвищеною. Стосовно онкомаркерів. Нині в Україні немає скринінгової програми, за якою обов’язково треба їх здавати. Онкомаркери — один із додаткових методів обстеження, які використовують за певними показаннями. Тобто якщо є підозра на певну патологію, то є і конкретні онкомаркери, які цю підозру можуть розвіяти або підтвердити і спонукати до подальшого обстеження. Тож якщо маєте підвищену ШОЕ чи ще якісь відхилення, фахівці, зокрема лікар-онколог, повиннні оглянути вас і визначитися, чи потрібно здавати онкомаркери і на яку саме ділянку звернути увагу. Це може бути гінекологія, мамологія, шлунково-кишковий тракт. А загальний пакет онкомаркерів, по-перше, дуже дорогий, а по-друге, недоцільний.
— Та я щомісяця обстежуюся і в гінеколога, і мамографію вчасно роблю, і біохімічний аналіз крові — усе добре, а от із ШОЕ така проблема.
— У вашому випадку онкомаркери не дадуть відповідь на це запитання.
— У 2010 році в мене виявлено пухлину середостіння, яка з роками збільшилася. Маю багато супутніх захворювань, зокрема хронічний гнійний бронхіт, задишку, синусову аритмію, тахікардію… Цілий букет хвороб. Де шукати допомоги? Чи можна звернутися до вашого центру?
Микола Боднарук. Івано-Франківська область.
— Наявність пухлини середостіння, безумовно, передбачає лікування у спеціалізованому закладі, яким є зокрема і Національний інститут раку, і ваш обласний онкодиспансер, і наш Київський міський онкоцентр. Ми є бюджетним закладом, тому надаємо допомогу киянам за направленням. Інші категорії пацієнтів не можемо забезпечити медикаментозними, витратними матеріалами. Але консультувати можемо безкоштовно. Щодо наявності супутніх патологій, то маєте розуміти, що якби, скажімо, звернулися до Інституту раку, вам рекомендували б спочатку їх лікування, аби можна було думати про вирішення основної проблеми — пухлини середостіння. Такими хворими, як ви, займаються торакальні хірурги. Відділення торакальної хірургії є в Національному інституті раку, в обласних лікарнях, онкодиспансерах, в тому числі й в Івано-Франківську.
Бо з надісланого вами діагнозу очевидно, що основна супутня патологія пов’язана з легенями. Підготовку до такої операції проводять за місцем проживання в торакальному відділенні. З огляду на тривалий кашель можна ще проконсультуватися у Національному інституті фтизіатрії і пульмонології імені Яновського за адресою: м. Київ, вулиця Миколи Амосова, 10, тел. 0(44) 275-23-88.
— У моєї 58-річної доньки, яка живе в селі, на скроні у волоссі була чорна родима пляма. З часом вона розрослася, лопнула і почала кровоточити. Перекисом водню ми зупинили кров і засипали стрептоцидом. Тепер чоловік щовечора робить таку перев’язку. Донька вичитала все про свою хворобу і сказала: «Мамо, у мене рак!» Пухлина вже розрослася, полізла у вухо, око. Що робити? Грошей немає. Живуть на пенсію її чоловіка, я, як можу, допомагаю. Ходила в Пенсійний фонд, просила, аби хоч групу якусь дали, то сказали, що треба висновок МСЕК.
Ольга. Вінницька область.
— Вам конче потрібно звернутися до лікаря-онколога. Всі інші питання — МСЕК, оформлення групи, лікування — вирішуйте після дообстеження і встановлення діагнозу. А в доньки вашої, як я зрозумів, діагноз не встановлено. Вам треба звернутися у профільний заклад, де консультує лікар-онколог. Різні патології передбачають різні методи лікування. Здебільшого онкоцентри в Україні забезпечені медикаментами, відповідною апаратурою, зокрема променевою. Не зволікайте, неодмінно везіть хвору в лікарню.
— Кілька років тому від раку помер мій чоловік. Цьогоріч поставили онкологічний діагноз його тітці, щоправда іншого органу. Чи свідчить це про спадковість онкологічної хвороби в їхній родині і чи варто остерігатися нашим дітям?
Валентина. Київська область.
— Треба розуміти, що спадковість по певних нозологіях можлива. Скажімо, щодо раку молочної залози. Є мутація в певному гені, яка спадково передається, тому треба розуміти, чи одного й того самого органу було захворювання. Вважається, що спадковий характер онкозахворювання може мати й передміхурова залоза.
— Моя 75-річна свекруха, яка захворіла на рак шкіри, відмовилася від операції, і її відправили додому. Маю за нею доглядати. А у нас ще дітки малі. Скажіть, чи безпечно це для нас, чи немає небезпеки заразитися раком?
Ніна. Одеська область.
— На рак не заражаються, так що з цього боку небезпеки немає.
Повну версію прямої лінії можна прочитати у №5 “Порадниці” від 30 січня 2020 року.
На прямій лінії чергувала Тетяна ВЛАСЮК, головний редактор газети “Порадниця”.
