Степан Галябарда: "Я маю право бути українцем у себе вдома, на своїй землі" - Порадниця
Порадниця
  • Головна
  • Культура і життя
    • Порадницька гостина
      • 2004
      • 2005
      • 2006
      • 2007
      • 2008
      • 2009
      • 2010
      • 2011
      • 2012
      • 2013
      • 2014
      • 2015
      • 2016
      • 2017
      • 2018
      • 2019
      • 2020
      • 2021
      • Порадницька гостина. Відеоверсія
    • Новини
    • Виставки
    • Події
    • Постать
    • Традиціі
    • Спорт
    • Подорож з «Порадницею»
    • Рецензії
    • Поради священника
    • Життя як воно є
    • Родина
      • Він і вона
      • Долі людські
      • Батьки і діти
  • Краса та здоров’я
    • Здорові будьмо
    • Перед дзеркалом
    • Косметичний салон
  • Дім, сад, город
    • Затишна оселя
    • Квіти на підвіконні
    • На городі
    • На клумбі
    • У господі
    • Прикрашаємо садибу
    • Рослини-цілителі
    • Урожайний сад
  • Господиням
    • Рецепти страв
    • Домашній технолог
    • Вишивка
    • В’язання
    • Шиття
    • Декор
  • Довідкова
    • Пряма телефонна лінія «Порадниці»
    • Юридична консультація
    • Між нами, споживачами
    • Привітання, оголошення
    • Самотнє серце
  • Передплата
  • Реклама
  • Контакти
No Result
View All Result
  • Головна
  • Культура і життя
    • Порадницька гостина
      • 2004
      • 2005
      • 2006
      • 2007
      • 2008
      • 2009
      • 2010
      • 2011
      • 2012
      • 2013
      • 2014
      • 2015
      • 2016
      • 2017
      • 2018
      • 2019
      • 2020
      • 2021
      • Порадницька гостина. Відеоверсія
    • Новини
    • Виставки
    • Події
    • Постать
    • Традиціі
    • Спорт
    • Подорож з «Порадницею»
    • Рецензії
    • Поради священника
    • Життя як воно є
    • Родина
      • Він і вона
      • Долі людські
      • Батьки і діти
  • Краса та здоров’я
    • Здорові будьмо
    • Перед дзеркалом
    • Косметичний салон
  • Дім, сад, город
    • Затишна оселя
    • Квіти на підвіконні
    • На городі
    • На клумбі
    • У господі
    • Прикрашаємо садибу
    • Рослини-цілителі
    • Урожайний сад
  • Господиням
    • Рецепти страв
    • Домашній технолог
    • Вишивка
    • В’язання
    • Шиття
    • Декор
  • Довідкова
    • Пряма телефонна лінія «Порадниці»
    • Юридична консультація
    • Між нами, споживачами
    • Привітання, оголошення
    • Самотнє серце
  • Передплата
  • Реклама
  • Контакти
No Result
View All Result
Порадниця
No Result
View All Result
Головна Порадницька гостина 2025

Степан Галябарда: “Я маю право бути українцем у себе вдома, на своїй землі”

27 Лютого, 2025
in 2025, Порадницька гостина
0
Степан Галябарда: “Я маю право бути українцем у себе вдома, на своїй землі”
0
Поділилося
123
Переглянуло
Поділитися у FacebookПоділитися у Twitter
Не знайдеться, напевне, в Україні людини, котра бодай раз та не чула його віршоване, пісенне проникливе слово: чи то патріотичне або ж романтичне, чи то оптимістичне або журливе. А звучить воно, те слово, у восьми поетичних збірках, у близько трьох сотнях пісень, багато з яких стали шлягерами, здобули велику популярність і вже десятиліттями торкаються сердець тих, хто їх слухає. Коли ж зі сцени лине «Яворина», народжена, за словами самого автора слів, на високому регістрі болю, зал зазвичай встає. Його пісню несли і несуть у світ популярні українські співаки — Василь Зінкевич, Іво Бобул, Степан Гіга, Павло Зібров, Віталій Білоножко, Оксана Пекун, Алла Попова, Лілія Сандулеса, Алла Кудлай, Мар’ян Шуневич та багато інших.
Не мовчить серце поета й нинішньої лихої для України воєнної години. І про це зокрема говоримо на порадницькій гостині з українським поетом-піснярем, заслуженим діячем мистецтв України Степаном ГАЛЯБАРДОЮ.
ПРО УКРАЇНЦІВ І СВІТ
Упродовж усієї історії ми ніколи не були на своїй землі повноправними господарями, не були самодостатніми українцями. На жаль. Протягом усіх століть, усіх віків доводилося боротися за те, що ми є українцями, є нацією, яка повинна мати свою державу, свою мову, своє місце серед світових народів. Ви подивіться на інших: чи не кожна держава, чи не кожен народ має свою ідентичність, а отже має свою мову, релігію, свою Батьківщину. А ми, на жаль, маємо сусіда, який завжди протягом усього свого існування зазіхав на нас і мріяв знищити. Аби гордий та волелюбний український народ не заважав йому творити безчинства, не заважав гнобити інші народи.
Ви кажете про світ. Сьогодні світ ще не розуміє того болю і тих страждань, яких зазнаємо ми й досі. Кожна світова нація пройшла свій історичний шлях розвитку. Одні були поневолені, інші були загарбниками. Звісно, на жаль, у світі ще й досі існують конфлікти — різної складності, глибини. Та все ж багато держав давно живе у відносному мирі, у своїх кордонах, у своїй ідентичності. Ми ж завжди були під чиїмось гнітом. А останні триста років живемо під гнітом російської імперії, московщини. Й дуже важко іншим народам зрозуміти нас, зрозуміти, за що боремося (хоча й співчувають, і допомагають). Навіть після такої агресії з боку росії, убивства українців, руйнування України. Навіть після того, коли на власні очі побачили, скільком нашим співгромадянам довелося шукати порятунку від страшної війни в чужих країнах. Близько семи мільйонів українців змушені були їхати до Європи, в інші частини світу. Так чи інакше, вони порушують уклад життя місцевого населення, яке, й це зрозуміло, може сприймати їх як нахлібників. І те, що їм потрібно допомагати, утримувати їх, не всім іноземцям подобається.
… Ми хочемо мати свій власний, вільний український дім, хочемо добрих сусідів, хочемо, аби нас поважали. Сьогодні нічим не гірші від інших цивілізованих націй. Тільки ж дайте нам можливість жити так, як хочемо.
ПРО ВИХОВАННЯ УКРАЇНСТВА
Казав, кажу й казатиму: все ж таки себе треба полюбити. Свою рідну землю полюбити, своє рідне село, місто, свою родину. Це одне. А друге — треба полюбити свою історію. Починається ж усе з виховання, в сім’ї. Якщо змалечку дитина знає, що вона –українець, змалку чує пісню мами українською мовою, чує вірші Шевченка, якщо вдома розмовляють рідною мовою, то вже й відтоді формується в її душі оця любов до своєї землі.
А що робили наші сусіди віками? Винищували все українське. І скільки нашого люду переселено було за те, що хотіли власної долі української й боролися за це. Голодомором виморено пів України, а замість українців переселяли сюди люмпенів із тієї ж росії. То що в тих генах?! Українство?! Та й уже після здобуття Незалежності не всі наші правителі, м’яко кажучи, бралися будувати міцну, незалежну державу, справжню Україну. Бо ж тоді треба було б вертатися до основ, знати мову, літературу, культуру тощо. Отак і формувалися на нашій землі начебто дві різні частини нації. Одна з них, свідома, потім ішла на барикади, піднімалася на Революцію. А друга вичікувала, що з того вийде, аби потім скористатися на власне благо.
ПРО ЖИТТЯ У ВІЙНІ
… Знаю одне: сам нікуди не виїхав, і багато людей наших не виїхало. Мій син на фронті з першого дня. Тому абсолютно усвідомлюю, що для нас жити тут і захищати самих себе, свою державу — це головне життєве кредо і життєве правило. Хоч і живемо тут у постійній небезпеці, під ворожими обстрілами. Але якщо всі виїдемо з України, то хто ж тут залишиться і де ця держава буде? А мені не хочеться знову під чобіт росіян, не хочеться під окупацію «руського язика». У мовному питанні завжди мав принципову позицію. Колись навіть учився у москві на журналістику (був такий період в моєму житті), і ми з товаришем принципово розмовляли там українською мовою. І що ви думаєте? Навколо всі звикали до того, ніхто не міг нас перетягти на російськомовний бік. Бо, на моє переконання, якщо ти українець — отже, будь українцем усюди.
ПРО ВІЙНУ У ВІРШАХ
Від 2014 року писав, і після повномасштабного вторгнення. Душа моя відразу відгукнулася на війну. Тому що така велика несправедливість, така трагедія людей — хіба це можна спокійно сприймати? Так народилася й пісня «Стій, враже», написана з композитором Василем Волощуком.
Я на цю війну не збирався йти.
Я ще сад свій не досадив.
Але друг пішов і сусід пішов,
І ти, вороже, їх убив.
Стій, враже, згинь, враже.
Якщо кожен з нас поляже,
Мою землю не топчи.
Чорний ворон, не кричи.
Ти казав усім, що ти брат мені.
Я благав тебе: «Не стріляй!»
Та на цій війні був ти в дурмані,
А я захищав рідний край.
Ти приніс нам зло.
Я відстояв честь.
Наді мною плаче рідня.
А за що ти вмер, де могила й хрест?
Та не знає і вороння.
ПРО ПІСЕННУ МАГІЮ «ЯВОРИНИ»
Написав вірш «У райськім самду» в день похорону Назарія Яремчука. Траурну церемонію в Чернівцях дивився по телевізору, адже напередодні зламав ногу і був у гіпсі. Коли побачив величезне людське море, тоді й народилися ті рядки. Писав просто з душі, на високому регістрі болю від цієї втрати. Звісно, багато чого зробив Степан Гіга своєю музикою.
Важко сказати, чому одна пісня стає популярною, а інша — ні. Але якщо створена щиро, у ній є справжні почуття, та ще коли працюють над нею професіонали, тоді й має такий ефект і вплив на людей. Напевне, ще й мав бути час та місце для появи тієї пісні. Звичайно, Назарій — то просто космос, всесвіт, тому так і відгукнулася в наших серцях ця втрата. Не знаю, хто б не любив Назарія, не любив слухати його пісні. Він був увесь сповнений українством, був глибоким, справжнім, щирим.
Вірш «У райськім саду» п’ять років пролежав. Перевидавав його у чотирьох своїх книжках. Чому довго не ставав піснею? Комусь я не хотів пропонувати, хтось на той час ще не досяг такого, знаєте, високого розуміння, хтось не міг осягнути душею ті слова. Адже щоб композитор створив пісню, в нього, так само, як і в поета, має бути душа. А не просто вміння підбирати закладені в інструментах звуки і підлаштовувати під них слова. У 2001 році я показав свій вірш Степану Гізі. Він просто зблід, поки читав його. А за кілька днів зателефонував і наспівав приспів. Степан мені казав: «Я писав пісню так, аби не зіпсувати внутрішнього емоційного стану твоїх слів».
«Яворина» не втрачає оцього великого, знаєте, болю резонансного, якого, на жаль, так багато тепер у нашому житті. Сьогодні вона звучить і в пам’ять за полеглими захисниками, за всіма українцями, життя яких відібрала росія.
ПРО ВІРУ ТА ПЕРЕМОГУ
Дедалі більше переконуюся: хоч би що, хоч би де, хто за нас вирішував і за нашими спинами намагався нами торгувати, все одно дух українства вже непереборний. За Україну сьогодні воюють не тільки військовозобов’язані, ті, хто добровільно взяв до рук зброю. Її захищає величезна армія волонтерів, свідомих людей. Ніхто не знає, якою буде Перемога, якими будуть умови. Але я твердо вірю, що Україна вже не зникне з мапи світу і що залишиться вона зі своєю мовою, з піснею, з церквою, у себе вдома, на своїй землі.
Повну версію порадницької гостини з СТЕПАНОМ ГАЛЯБАРДОЮ можна вже прочитати в свіжому номері газети «Порадниця» від 27 лютого 2025 року.
Автор та керівник проєкту Тетяна ВЛАСЮК, головний редактор газети «Порадниця».
Попередня публікація

Власник житла за кордоном -- чи буде пільга на оренду для ВПО

Наступна публікація

Печеня «Дружні посиденьки»

Схожі публікації

Наталія Федорчук: “Любов є основою життя”
2025

Наталія Федорчук: “Любов є основою життя”

22 Травня, 2025
Назар Стригун: “Батьки подарували мені… почуття”
2025

Назар Стригун: “Батьки подарували мені… почуття”

8 Травня, 2025
Лариса Руснак: “Вірю в силу, яка є всередині кожного українця”
2025

Лариса Руснак: “Вірю в силу, яка є всередині кожного українця”

1 Травня, 2025
Наталія Діденко: “Ми, як суспільство, справилися, ми — відбулися”
2025

Наталія Діденко: “Ми, як суспільство, справилися, ми — відбулися”

17 Квітня, 2025
Тетяна Гранкіна “Манюня”: “Для мене кожне збережене життя — це перемога!”
2025

Тетяна Гранкіна “Манюня”: “Для мене кожне збережене життя — це перемога!”

3 Квітня, 2025
Валентина Хамайко: “Жити треба так, щоб світлом для інших бути”
2025

Валентина Хамайко: “Жити треба так, щоб світлом для інших бути”

6 Березня, 2025
Наступна публікація
Печеня «Дружні посиденьки»

Печеня «Дружні посиденьки»

Залишити відповідь Скасувати відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Порадниця у Facebook

  • 2.5k Fans
  • Популярне
  • Коментарі
  • Останнє
“Шишки” після уколів: як вирішити проблему

“Шишки” після уколів: як вирішити проблему

9 Грудня, 2022
Чому лоскоче в горлі?

Чому лоскоче в горлі?

13 Січня, 2020
Як парость виноградної лози, плекайте мову…

Як парость виноградної лози, плекайте мову…

21 Лютого, 2019
Українські цибуляники

Українські цибуляники

28 Червня, 2023
Спаржа під соусом бешамель від Євгена Клопотенка

Спаржа під соусом бешамель від Євгена Клопотенка

0
Фінік з кісточки

Фінік з кісточки

0
Духовний щит українства

Духовний щит українства

0
Людина, яка була театром

Людина, яка була театром

0
Спаржа під соусом бешамель від Євгена Клопотенка

Спаржа під соусом бешамель від Євгена Клопотенка

30 Травня, 2025
Червень на городі, в саду та квітнику

Червень на городі, в саду та квітнику

30 Травня, 2025
В’ячеслав Хурсенко: «В роках моїх така велика сила, Та долю не затримати нічим…»

В’ячеслав Хурсенко: «В роках моїх така велика сила, Та долю не затримати нічим…»

30 Травня, 2025
Аліменти на утримання дитини з тих, хто служить

Аліменти на утримання дитини з тих, хто служить

30 Травня, 2025

Останні публікації

Спаржа під соусом бешамель від Євгена Клопотенка

Спаржа під соусом бешамель від Євгена Клопотенка

30 Травня, 2025
Червень на городі, в саду та квітнику

Червень на городі, в саду та квітнику

30 Травня, 2025
В’ячеслав Хурсенко: «В роках моїх така велика сила, Та долю не затримати нічим…»

В’ячеслав Хурсенко: «В роках моїх така велика сила, Та долю не затримати нічим…»

30 Травня, 2025
Аліменти на утримання дитини з тих, хто служить

Аліменти на утримання дитини з тих, хто служить

30 Травня, 2025
Порадниця

  • Реклама
  • Контакти
  • Передплата
  • Умови співпраці

No Result
View All Result
  • Головна
  • Порадницька гостина
  • Культура та життя
  • Порадниця юридична
  • Родина
  • Краса та здоров’я
  • Реклама
  • Передплата
  • Контакти