Мама… Святе слово. Материнство… Свята місія. Продовження життя на землі. Продовження себе в дітях. Звісно, щастя це, на жаль, може бути дароване не кожній жінці. Проте, коли вона того дуже прагне, дива стаються.
У причетних до їх творення фахівців, напевне, ніколи не бракувало роботи. А нинішній час, час воєнний, важкий, трагічний, збільшив кількість викликів і перед парами, котрі хочуть народжувати дітей, і перед репродуктологами, які можуть їм у тому допомогти.
Окрім усього іншого лиха, що принесла російсько-українська війна, в Україні спостерігається демографічна катастрофа. Через загибель багатьох молодих людей, через масову міграцію українців, розлуку сімей, хронічний стрес, що негативно впливає на здатність та бажання українців ставати батьками. На сьогодні питання репродуктології — то вже не просто медичне, а питання виживання української нації, збереження її генетичного фонду, зрештою, питання національної безпеки.
Про це, а також про державну підтримку в галузі репродуктології та кріоконсервацію для військових, про новітні технології і причини безпліддя, про збереження репродуктивного здоров’я та диво народження дітей говоримо на порадницькій гостині напередодні Дня матері, що відзначається в Україні другої неділі травня, з Наталією ДАНКОВИЧ, доктором медичних наук, професором, акушером-гінекологом вищої категорії, засновницею мережі медичних центрів, провідним репродуктологом України, серед досягнень якої — понад три тисячі успішних програм ЕКЗ. Із жінкою, котра не лише як фахівець знає все про материнство, а й сама є мамою — шістьох дітей.
ПРО БАЖАННЯ УКРАЇНЦІВ НАРОДЖУВАТИ ДІТЕЙ
Наші люди насправді незламні і попри все вірять у майбутнє, і хочуть його бачити у своїх дітях. Попри страх, як вижити, як вберегти свою вагітність, коли — війна, коли стріляють, коли на голови українців летять дрони, ракети, коли доводиться народжувати в укриттях, українки не відмовляються від материнства. Хіба то не героїзм?
Це дає неймовірну надію, впевненість, що українська нація не вмре, віру в те, наскільки вона потужна.
Звісно, в перші дні, місяці повномасштабного вторгнення був шок, страх у всіх. Хіба ж могли очікувати такого нападу від росіян. А нам у клініці Medical Plaza, де я працюю, в перший день війни треба було культивувати ембріони за графіком, пунктувати. Та дехто з пацієнтів навіть не робив цього, просто в шоковому стані виїздили з країни. Ембріони заморожували в будь-якому періоді, переносили — так само. Проте тільки-но минув той стресовий стан, коли вигнали окупантів із-під Києва, з Київщини, почався величезний потік людей, котрі хвилювалися, що з їхніми ембріонами, які в нас зберігалися, цікавилися, як їм далі бути, записувалися на нові програми.
І кількість медичних програм, що проводяться на сьогодні в нашій країні, майже така, як і до великої війни. (При тому, що понад 10 мільйонів людей репродуктивного віку виїхало, тих, хто міг би народжувати. Це велика втрата для України, і я дуже вірю, що ми їх повернемо).
ПРО ДЕРЖАВНУ ПІДТРИМКУ
Державна програма безоплатного лікування безпліддя за допомогою допоміжних репродуктивних технологій у межах Програми медичних гарантій від НСЗУ, яка діє в Україні з 2024 року, стала серйозним мотиватором для майбутніх батьків.
Тисячі українських сімейних пар віком до 41 року можуть отримати дві безоплатні програми лікування, за наявності медичних показників, тобто підтвердженого жіночого або чоловічого безпліддя. І люди повірили, задумалися про своє майбутнє. Жінки почали зберігати яйцеклітини, якщо немає партнера, проводити програми ЕКЗ (екстракорпоральне запліднення), проводити переноси. Величезна кількість людей, які раніше не могли собі це дозволити з фінансових причин, психологічних, звернулися в клініку. То був ще один виклик. Проводити лікування під час війни навіть психоемоційно складно, тому це стало нашою своєрідною передовою. Ми тримали свій фронт. Було багато різних проєктів. Коли кріоконсервували безкоштовно сперму військових. Коли проводили соціальні програми. Надавали всі можливі максимальні знижки.
Держава, через НСЗУ, зробила, своєю чергою, неймовірний крок у тому, аби підвищити потенціал української нації на відродження, враховуючи, скільки людей виїхало, скільки загинуло, померло, скільки потребує відновлення здоров’я. Тому, вважаю, це неймовірна історія.
ПРО ЗБЕРЕЖЕННЯ РЕПРОДУКТИВНОГО ЗДОРОВ’Я ВІЙСЬКОВИХ
Бачу цих людей — котрі виснажені боями, контужені, поранені багато разів, оперовані в госпіталях. І вони приїздять із передової, на один день, аби допомогти своїй дружині, яка чекає, яка хоче дитину. Ну, це великі трагедії… Серед моїх пацієнтів є кілька Героїв України. Досі пам’ятаю очі бійця, котрий після візиту до нас повертався на фронт. Уже виходячи з кабінету, зупинився, так проникливо подивився на мене і сказав: «Я вас прошу, допоможіть». А через два місяці героїчно загинув при виконанні бойового завдання, йому присвоїли звання Героя України. Мені настільки важливо було допомогти його дружині! Вона мала відповідний дозвільний документ на використання біологічного матеріалу свого чоловіка в разі його загибелі, і ми продовжили з нею займатися.
Один Герой мав 12 оперативних втручань після серйозної травми статевих органів. Ми змогли дістати сперматозоїди тільки методом TESA, й дружина народила двійню. Нехай це сталося не так, як могло би бути в біологічно здорових людей, але ми, своєю чергою, робимо все для того, аби військові знали, що таке — можливо. Й інформуємо людей про свої акційні, безкоштовні програми, про можливості заморозити біоматеріал за державний кошт тощо.
Шкодую, що державна програма лікування безпліддя обмежена віком пацієнтів. Адже до нас звертаються і після 41 року, і в 45. Як бути їм? Добре було б знайти благодійний фонд, який виділяв би кошти на відродження української нації. Це питання постійно порушую. І якби знайшлися меценати, готові робити такі інвестиції в майбутнє країни, з великим задоволенням проводила б лікування і в більш старшій віковій групі. Тих, хто вже зневірився. Мусимо шукати варіанти рішення і допомагати народжувати дітей, коли люди цього хочуть.
ПРО ВПЛИВ ВІЙНИ НА ЗРОСТАННЯ БЕЗПЛІДДЯ
Кількість пар, які не можуть зачати дитину природним шляхом і мусять звертатися до фахівців, зростає, на жаль. Тому що, найперше, стрес, він критично надмірний. Багато хто перебуває постійно в такому стресі, з якого не можуть вийти. В країні працюють цілі служби психологічної підтримки. Коли на очах у людей відбуваються жахіття, як це можливо пережити?! Ми ж люди, наш емоційний інтелект надто високий. І навіть наші суперкіборги не сталеві. Коли, скажімо, на їхніх очах ворог вбиває побратимів. А коли вони лежать в окопах, коли відмерзають ноги, коли отримують неймовірне переохолодження, знижується і якість сперми. І чим швидше ми зможемо підтримати сперматогенез, тим більші шанси в наших захисників стати батьками.
Загалом, щоби жінка завагітніла й виношування дитини проходило якнайкраще, потрібна любов, потрібні відповідні гормони, окситоцин, наприклад. Бо кортизол і пролактин — це гормони, рівень яких підвищується під час стресу, вони пригнічують репродуктивну функцію, впливають на обмін речовин…
ПРО ЗБЕРЕЖЕННЯ ФЕРТИЛЬНОСТІ
Дбати про свою фертильність треба замолоду. Навіть ще раніше — і це вже питання до майбутньої мами. Бо ще в її утробі закладаються яйцеклітини дівчинки. Тому якщо мама вживає шкідливу їжу, ще гірше — алкоголь, наркотики, курить, — дитина може народитися з відхиленнями, що згодом вплинуть на її дітородну функцію. Бо все це вбиває, найперше, репродуктивні клітини. Тобто бачимо, що люди, котрі ведуть здоровий спосіб, правильно харчуються, мають нормальну вагу, повноцінний сон, вони зберігають свій репродуктивний життєвий цикл значно краще. Все це має оздоровчий вплив на організм, на збереження здоров’я загалом, й автоматично впливає на збереження репродуктивного здоров’я. Аборти. Не дай Бог, дівчинка зробила аборт, у неї може відразу виникнути такий запальний процес, що призведе до непрохідності маткових труб. Тому маємо багато говорити про здоровий спосіб життя. Кожна людина повинна усвідомлювати, що вона п’є, що кладе собі до рота. Все, що може бути токсичним для організму (той самий фастфуд, їжа з карцерогенами), в першу чергу, токсичне для репродуктивних гамет.
А виникають же й інші захворювання, пов’язані з токсичністю, та ж онкологія, коли перестають нормально функціонувати різні органи та системи. Важливе і вчасне лікування хронічних інфекцій, інфекцій, що передаються статевим шляхом тощо. Бо все це впливає на якість сперматозоїдів та яйцеклітин.
ПРО ДИВА НАРОДЖЕННЯ
Якось прийшов чоловік на прийом. Його дружина вже мала дитину, а з ним прожили разом 6 років, і вагітність не наставала. В нього була дуже мізерна можливість стати батьком. Але я почала працювати з цією парою. Зробивши їм перший ембріотрансфер, на жаль, вагітності не отримали. На другий раз вирішила перенести два ембріони й діагностувала вагітність. Але за тиждень, коли вони до мене знову приїхали, вже діагностувала… трійню. Треба було бачити здивоване, схвильоване обличчя чоловіка. Від стресу він почав плакати і розповів історію свого життя. Була в нього перша дружина, потім ще одна жінка, ніхто з них не завагітнів, і він був переконаний, що ніколи не матиме дітей. Про те і лікарі йому сповістили. Ну, напевне, сказали, що з такою спермограмою не може бути дітей. А в нас народилася трійня! Це насправді було таке диво для мене! Пояснила цій парі, що трійню їм не переносила. Це не я. Просто один ембріон поділився на два: близнюки та один. І це, до речі, в програмах ЕКЗ частіше буває, ніж у природних зачаттях.
ПРО БАГАТОДІТНІСТЬ, РЕСУРСИ ЖІНОЧІ, ПАРТНЕРСТВО У ШЛЮБІ
Як бачите, в моєму випадку — не як у відомій приказці про чоботаря без чобіт. (Усміхається). Чи думали ми колись із чоловіком, плануючи вагітність, що станемо багатодітною родиною? Так сталося, такою була життєва ситуація. Звісно, для мене це так само було викликом… На сьогодні така кількість дітей у сім’ї, швидше, є винятком, аніж нормою. Але почуваюся дуже щасливою мамою трьох доньок і трьох синів. Кожна дитина має свій характер, кожна — особистість. Але вони і з нас беруть приклад, бачачи, як багато працюємо, як реалізовуємося в житті, в професії. І я цим теж пишаюся. Дуже цінно для батьків бачити успіхи своїх дітей, і вони так само надихають і нас.
Щодо ресурсів, то вони насправді в жінок неймовірно великі! Загалом людина має дуже потужний ресурс, тільки інколи його треба ще й відкрити. Сказати, що це легко — ні. Працювати завзято, багато в професії — це не легко. Працювати вдома побіля дітей — це не легко. Бо, як уже говорила, дітям треба дати все необхідне. І це не лише про харчування, одяг, відпочинок, освіту. Народжуючи дитину, маєш брати на себе значно більші зобов’язання. Важливо, як зможеш допомогти їй зреалізуватися. Не гроші мають батьки передати своїм дітям, а можливості, навички, які вони зможуть використовувати в житті. Я вірю в наших жінок. Але й чоловіки мають підтягуватися, брати на себе відповідальність і давати можливості мамі своїх дітей почуватися жінкою. Ставка робиться на обох батьків. Має бути максимум партнерства в усьому.
ПРО МРІЮ І ДІЮ
Людям, котрі ще мріють про батьківство, скажу: той, хто по-справжньому хоче — шукає варіанти рішень, хто не хоче — знаходить причини. Безпліддя на сьогодні — не вирок, воно успішно лікується фахівцями, місія яких — дарувати жінкам радість материнства. І тому прийняття рішення «хочу мати дитину» та вчасне звернення до лікаря — це успішна реалізація омріяного.
Повну версію порадницької гостини
З НАТАЛІЄЮ ДАНКОВИЧ
можна прочитати в номері газети «Порадниця»
від 7 травня 2026 року.
Автор та керівник проєкту ТЕТЯНА ВЛАСЮК,
головний редактор газети «Порадниця»,
заслужений журналіст України.
