З-поміж великої кількості хороших звичаїв в українців існує не лише красивий, а й також корисний – передавати від покоління до покоління родинні реліквії, які об’єднують рідних людей. У кожної родини вони свої.
Мати бодай одну, а краще – кілька сімейних реліквій важливо ще й тому, що вони належать до важливих атрибутів пам’яті, які не дають забути минуле роду. Маленька ж історія кожної української родини – невід’ємна складова великої історії держави.
Недаремно наші діди-прадіди надавали великого значення старожитностям, до яких ставилися з повагою і трепетом. Більше того, звичаї предків вимагали знати своє походження хоча б до сьомого коліна. Це був важливий тест на зрілість.
Десятиліттями у нас намагалися вкрасти минуле – забороняли багато звичаїв та обрядів, а історію України не раз переписували. На щастя, суспільні потрясіння та переміни не змогли перешкодити цьому. Тож зустрічаючи свята, як і наші предки, ми не відмовляємося від елементів містицизму, надаємо ритуалам та традиціям виняткової святості. І родинні реліквії неабияк сприяють зміцненню родової пам’яті, відіграючи у цьому контексті особливу роль.
Відрадно й те, що з’являються нові звичаї та свята. Починаючи з 1999 року, в Україні офіційно кожної другої неділі травня відзначають День матері. Адже на наших землях жінка завжди була берегинею роду, тож саме матері виконують важливу роль у духовному збагаченні дітей, збереженні в їхніх душах любові до спадщини свого народу. Особливим це свято робить й те, що з діда-прадіда травень вважався місяцем Пречистої Діви Марії.
Народна мудрість говорить: «Пізнай свій рід – побачиш шлях у житті». До цих слів знову прислухаються дедалі більше людей. Вони оберігають і передають нащадкам власні реліквії. Це добре, бо минуле, сучасність та майбутнє не існують окремо, а становлять єдине ціле.
Віктор МИРОНЕЦЬ.
