Цього року посіяла редьку. Ми дуже любимо робити з неї салат: тремо на тертушці й заправляємо олією. Хочу спитати: чи можна вже закладати редьку на зимове зберігання і за яких умов треба зберігати?
Галина БАБЕНКО. Хмельницька обл.
За стиглістю редьку поділяють на літню і зимову. Сорти літньої мають короткий період вегетації, 40–50 днів, зимової – 85–100 днів. Тож літня для тривалого зберігання не годиться. Зберігати такі коренеплоди в ящиках або поліетиленових пакетах із отворами в кімнатних умовах можна тиждень, у холодильнику – до 20 днів.
Урожай зимової редьки збирають до настання приморозків. Саме її закладають на тривале зберігання, бо має високий ступінь лежкості. Поспішати з вибиранням не варто, бо зібрані раніше часу коренеплоди зберігаються гірше. Однак і перетримані в землі та приморожені втрачають свої смакові властивості, стають порожнистими та гірше зберігаються. Тому, аби переконатись, що редька точно достигла, раз на 4–6 днів викопують 1–2, оглядають і перевіряють на смак. У повністю достиглих починає в’янути бадилля, а коренеплоди крупні, зі щільною поверхнею та однорідним за консистенцією м’якушем.
Викопують у ясну суху погоду, земля також має бути суха. Якщо легко висмикуються, витягують руками, або ж підкопують вилами чи лопатою. За дощової погоди овочі треба буде добре просушити під навісом. Після вибирання з ґрунту обрізують довгі корінці та листки, залишивши 2 см шийки. Не нехтуйте цим правилом, бо необрізана зелень витягуватиме з редьки вологу.
На зберігання закладають лише цілі плоди. Зберігають так само, як і буряк столовий. Можна тримати в піску, який періодично зволожують, але злегка, аби не спричинити проростання овочів. Або ж коренеплоди просто складають у ящики з отворами чи насипом, з висотою куп до 1 м. Оптимальна температура зберігання – до +2 градусів. У сховищі також має бути хороша вентиляція. Редьку періодично перебирають, видаляючи пошкоджені плоди.
На замітку! Редька дуже любить вологу, тож у період вегетації потребує частих поливів, особливо в жаркі дні. За нестачі вологи поверхня коренеплодів може розтріскуватись, м’якоть – грубішати та втрачати соковитість.
ДОВІДКОВО!
Редька чорна – різновид із темною шкірочкою, що має сорти раннього, середнього та пізнього строків посіву, відзначається гіркуватим присмаком.
Маргеланська (лобо, китайська) – зі шкірочкою білого, зеленого чи інших відтінків. На відміну від чорної має слабко гострий смак.
Дайкон (японська, біла редька) – різновид із видовженим коренеплодом. У перекладі з японської означає «великий корінь». У неї м’який смак.
Лідія ГЕРАЩЕНКО.