ЩО НЕ ПОТРІБНО РОБИТИ
Доки ви не знайомі з людиною, не маєте права втручатися в її особистий простір.
Не потрібно витріщатися на поранення або на те, як військовий справляється з ним.
Не варто обіймати чи давати гроші без попередньої згоди.
Не випитуйте в людини, якщо вона не хоче говорити.
ЯК ДОПОМОГТИ
Будьте чесними та щирими, бо це те, що завжди відчувається. Чесність у погляді, рухах і голосі важлива.
Якщо вам хочеться допомогти, то запитайте про це в бійця.
Підійдіть, познайомтеся та ненав’язливо запропонуйте допомогу.
Не потрібно щось робити за людину. Дайте їй право вибирати: може вона вам довіряти чи ні.
ВІЙСЬКОВІ З ПОРАНЕННЯМИ
Якщо на вулиці зустріли військового чи військову з пораненням, то ви зустріли людину, в котрої щось болить і яка проходить певний етап випробувань.
Ця людина справляється з труднощами, і все, що ви можете зробити, — запропонувати допомогу або спокійно піти далі. Обидва варіанти будуть нормальними.
А КУДИ ПОДІТИ ПОГЛЯД?
Перше й головне — не ховати його, тому що поглядом ми передаємо свої відчуття: повагу або переживання. Якщо ховаєте його, то нібито відштовхуєте від себе людину.
Пройшовши повз, ви можете покласти руку на серце, подивитися на бійця та кивнути головою.
Говоріть поглядом про свою вдячність.
РОЗБЕРІТЬСЯ З ЕМОЦІЯМИ
Спочатку розберіться з тим, як ставитеся до військових. Можливо, це вдячність, страх, сум або незручність, через те, що вони там, а ви — тут. Адже якщо ви всі переживання викладете на бійця, то легше в комунікації з ним не стане.
Свої емоції потрібно розуміти та контролювати.
ЖАЛІСТЬ НЕ ДОРІВНЮЄ СПІВПЕРЕЖИВАННЮ
Те, що можемо робити, щоб залишатися на рівні, — це співпереживання. І це зовсім інше, ніж жалість. За рахунок жалості ми робимо іншу людину нижчою від себе.
Це хибний шлях, адже маємо спілкуватися з повагою.
Сподіваємося, ці поради від ГО «Вільний вибір» допоможуть вам у комунікації з нашими захисниками та захисницями.
