ЩО НЕ ПОТРІБНО РОБИТИ
Доки ви не знайомі з людиною, не маєте права втручатися в її особистий простір.
✔ Не потрібно витріщатися на поранення або на те, як військовий справляється з ним.
✔ Не варто обіймати чи давати гроші без попередньої згоди.
✔ Не випитуйте в людини, якщо вона не хоче говорити.
ЯК ДОПОМОГТИ
✔ Будьте чесними та щирими, бо це те, що завжди відчувається. Чесність у погляді, рухах і голосі важлива.
✔ Якщо вам хочеться допомогти, то запитайте про це в бійця.
✔ Підійдіть, познайомтеся та ненав’язливо запропонуйте допомогу.
✔ Не потрібно щось робити за людину. Дайте їй право вибирати: може вона вам довіряти чи ні.
ВІЙСЬКОВІ З ПОРАНЕННЯМИ
✔ Якщо на вулиці зустріли військового чи військову з пораненням, то ви зустріли людину, в котрої щось болить і яка проходить певний етап випробувань.
✔ Ця людина справляється з труднощами, і все, що ви можете зробити, — запропонувати допомогу або спокійно піти далі. Обидва варіанти будуть нормальними.
А КУДИ ПОДІТИ ПОГЛЯД?
✔ Перше й головне — не ховати його, тому що поглядом ми передаємо свої відчуття: повагу або переживання. Якщо ховаєте його, то нібито відштовхуєте від себе людину.
✔ Пройшовши повз, ви можете покласти руку на серце, подивитися на бійця та кивнути головою.
✔ Говоріть поглядом про свою вдячність.
РОЗБЕРІТЬСЯ З ЕМОЦІЯМИ
✔ Спочатку розберіться з тим, як ставитеся до військових. Можливо, це вдячність, страх, сум або незручність, через те, що вони там, а ви — тут. Адже якщо ви всі переживання викладете на бійця, то легше в комунікації з ним не стане.
✔ Свої емоції потрібно розуміти та контролювати.
ЖАЛІСТЬ НЕ ДОРІВНЮЄ СПІВПЕРЕЖИВАННЮ
✔ Те, що можемо робити, щоб залишатися на рівні, — це співпереживання. І це зовсім інше, ніж жалість. За рахунок жалості ми робимо іншу людину нижчою від себе.
✔ Це хибний шлях, адже маємо спілкуватися з повагою.
Сподіваємося, ці поради від ГО «Вільний вибір» допоможуть вам у комунікації з нашими захисниками та захисницями.
