Відповідає керівник недільної школи «Чадо» при Свято-Михайлівському Золотоверхому чоловічому монастирі протодиякон ПЦУ Петро ЛОПАТИНСЬКИЙ.
— Як відомо, шлюб був установлений іще в раю, існував і за язичницького світу, коли двоє були вірні одне одному все життя, ставши єдиною плоттю. У ті часи шлюб зазвичай супроводжувався укладанням певного контракту, домовленості, і важливу роль у цьому — як у старозавітньому, так і язичницькому світі — відігравали батьки. Вони, по суті, й здійснювали шлюб. Так, у римлян батько передавав руку доньки її нареченому, і з цієї миті вони вважалися пошлюбленими. А от священнослужителі, чи жерці, служителі культу, які існували в цих країнах, участі в укладанні шлюбу тоді не брали. Натомість у Новому Заповіті з перших століть бачимо заклик священства до укладання шлюбу з відома єпископа. Елементи шлюбної церемонії греко-римського світу збереглися досі під час заручин.
Із часом шлюб увійшов і в християнську практику. Але Таїнство шлюбу — це вже суто християнська особливість, бо для нього потрібен Христос і потрібна Церква. Через чин вінчання Церква розкриває нам значення і зміст Таїнства.
У молитвах чину йдеться про три важливі для родини речі: найперше — з’єднати подружжя в однодумності, аби двоє подолали свій егоїзм і відстороненість, звінчати їх в одне тіло, а після того, як людина почне шукати щастя для іншого, — дарувати їм потомство. Діти є тими дарами Божими, які Господь посилає подружжю. Та хоч як важливі для пари щастя і радість у дітях, їх народження не є кінцевою метою шлюбу.
Як і кожне Таїнство, він є дарунком Божим, Його допомогою у здійсненні спасіння, тобто реалізації свого буття за принципом буття Святої Трійці. Адже подружжя має навчитися любити одне одного так, як любить Бог.
Під час Таїнства звучить і прохання та заклик дарувати подружжю радість, життя довге й мирне у всякому благочесті та чистоті. У православному обряді наприкінці чину читають уривок із Євангелія про те, як Ісус Христос у Кані Галілейській перетворив воду на вино. Це має нагадати молодятам: у християнському розумінні шлюб не є справою лише їх двох. Без Христа реалізувати шлюб практично неможливо: своїх сил не вистачає, та якщо сприймаємо церковні Таїнства як магічні дії, що вирішать усі проблеми, не змушуючи нас до змін у собі, то ми себе обманюємо.
Всі Таїнства вводять нас у Церкву, і тому вінчатися чи хреститися потрібно в тому храмі, життям якого ви надалі продовжуватимете жити, черпаючи допомогу у Христі через Церкву та участь у громаді. Шлюб має бути постійно підкріплений євхаристією, тож згаданий уривок із Нового Заповіту нагадує: шлюб без Христа — це вода, тоді як шлюб із Христом — це вино, яке веселить серце людини, надає їй сили.
Наприкінці чину вінчання лунають тропарі, що відкривають потрійний зміст Таїнства шлюбу: перший — богородичний, як вказівка на радість і нагадування: чоловік і жінка мають бути між собою, як Христос і Церква; другий — мученицький тропар, що наголошує: шлюб — це не лише задоволення, і третій — який містить принцип буття Бога Трійці, коли «ти в мені, а я — в тобі». «Звеличся, як Авраам, благословися, як Ісаак, розмножуйся, як Яків», — кажуть женихові. Його обраниці адресують слова: «І ти, невісто, звеличся, як Сара, звеселися, як Ревекка, і розмножуйся, як Рахиль, втішаючись чоловіком своїм».
Окрім того, священник просить Господа дарувати молодій парі довголіття, радість у дітях, успіх у житті та вірі, сповнити їх усяким добробутом на землі та сподобити прийняти обіцяні блага молитвами Пресвятої Богородиці і всіх святих, а також закликає благоденственне та мирне життя на молоде подружжя.
Важливо пам’ятати: якщо подружжя все ж не матиме дітей, це не означає, що мета шлюбу не може бути реалізована. Без дітей важче навчитись жити по-Божому, але це можливо!
Шукала відповідь Ольга ГОЙДЕНКО.
