Багато хто переконаний у надзвичайній корисності зелені, використовуваної весняно-літньої пори. Її додають як приправу в супи, другі страви, готують салати у прагненні «вітамінізуватися». Поряд зі звичними кропом, петрушкою, селерою, шпинатом уживають і те, що росте буквально під ногами. Зрозуміло, не вздовж автотрас і поблизу промислових зон.
Серед дикорослих рослин, придатних у їжу, — листочки кульбаби, кропиви, лободи.
Справді, зелень містить багато вітамінів, мікроелементів, антиоксидантних сполук (флавоноїдів, поліфенолів). Проте є у ній і речовини, протипоказані людям, схильним до деяких захворювань, або які вже мають їх за діагнозом. Так, у шпинаті, щавлю, кількох сортах салатів міститься щавлева кислота, що сприяє розвитку й загостренню подагри. Зелень петрушки не слід споживати тим, хто страждає на сечокам’яну хворобу, запалення нирок, сечового міхура, адже «працює» вона як потужний сечогінний засіб. Також не рекомендують її вагітним, бо сприяє скороченню стінок матки, а отже, виникає загроза передчасних пологів або викидня. Останнє стосується також майорану, естрагону (тархуну) та материнки. Деякі рослини, зокрема петрушка й селера, містять фуранокумарин, надходження яких в організм може підвищувати чутливість шкіри до сонячного світла, отже, стати причиною фотодерматозу.
Алергічні реакції здатні зумовлювати васильки, любисток, м’ята перцева, кріп, петрушка, селера, цибуля, часник. Кропива згущує кров, що призводить до тромбоутворення. Зелена цибуля протипоказана при захворюваннях шлунково-кишкового тракту, серця, печінки, нирок, гіпертонії.
Крім того, в декого сира клітковина спричиняє больові симптоми, розлади травлення. Таким варто споживати рослинну їжу після термічної обробки.
Тобто споживання зеленої городини має бути усвідомленим і з урахуванням властивостей кожної з них і відповідно до особливостей нашого організму.
Віра МАЛА, лікар-дієтолог.
