Гіркоти огіркам надає речовина кукурбітацин. Вона є в усіх огірках, але в одних більше, в інших менше. За певних умов уміст кукурбітацину зростає.
Це зокрема нерегулярні або недостатні поливи; прямий вплив сонячного проміння та надмір сонця або ж, навпаки, його брак; нестача азотно-калійного живлення; надмір вологи в дощове холодне літо; знижена вологість у теплиці або на грядках у спеку. Огірки починають гірчити, коли після тривалої спеки раптом настає довге похолодання. Часто такі огірки ростуть на збіднених глинистих ґрунтах.
Щоб запобігти цьому явищу, огірки поливають лише теплою водою. Крім того, є сорти огірків, що не гірчать. Зазвичай це вказано на упаковці з насінням. Такі сорти мають особливий ген, що перешкоджає накопиченню кукурбітацину. Однак смак таких огірків зазвичай м’якіший та менш виразний. Огірки слід притінювати від сонячного світла у полудень або висаджувати між рядами кукурудзи. Важливо підживлювати їх калійними та азотними речовинами. До речі, частіше гірчать огірки, вирощені з насіння, взятого з задньої частини плода. У спекотні дні корисно обприскувати листя або влаштовувати дощування зі спеціальних установок уранці або ввечері.
Огірки люблять родючий, легкий і вологий ґрунт. Не можна використовувати для підживлення свіжий гній — це теж може бути причиною гіркоти. Гірчать найчастіше шкірочка та задня частина плоду, тому овочі просто очищують та обрізують. Розщепленню кукурбітацину сприяє теплова обробка, тому гіркі плоди можна використати для консервації.
Лідія ГЕРАЩЕНКО.
