Знайти відповідь на це складне і, на жаль, актуальне запитання важко, однак можливо. Головне — визнати наявність проблеми і мати щире бажання вирішити її.
Неоднакове ставлення до рідних дітей вважається неприпустимим, тож більшість батьків до останнього не зізнаються ні собі, ні тим паче оточенню, в тому, що вони відчувають до одної дитини більш теплі почуття, ніж до інших. Тим часом саме це і є першим кроком на шляху до усунення несправедливості щодо «нелюбих» сина чи доньки.
Не менш важливо також з’ясувати причини неприязного ставлення до дитини. І позитивні, і негативні емоції — це лише наслідок. Тож не треба вводити себе в оману і думати, що коли менш улюблене дитя почне поводитися так, як ви хочете, то ваше ставлення до нього зміниться на краще. Розірвати замкнене коло можна лише знайшовши так звану точку відліку, тобто визначивши час, коли ваше ставлення до дитини погіршилося, і визнавши, що причина проблеми — не в дитині, а у вас.
Подивіться на дитину іншими очима, знайдіть і поставте на перший план її позитивні якості, поміняйтеся подумки з нею місцями. До речі, в ситуаціях, коли треба зняти напруження і накопичену злість, дуже добре допомагає споглядання того, як дитина спить. Причому байдуже, скільки їй років.
Якщо відчуєте спокій, знайте — ви не безнадійні й здатні любити цю дитину. Спробуйте повторити сеанс цієї «терапії» кілька разів, згадавши найкращі миті, пов’язані з нею, і ваші почуття зміняться якщо не кардинально, то принаймні почасти.
Оскільки особливе ставлення батьків до одного з дітей найяскравіше проявляється під час сімейних конфліктів і суперечок, дуже важливо навчитися контролювати себе у мить обурення. Щоб не наговорити зайвого, вийдіть із кімнати і дайте волю гніву на самоті, наприклад, розірвавши стару газету.
А ще, хоч як це важко, намагайтеся приділяти дітям увагу однаково. Звісно, якщо когось любиш більше, то стримуватися нелегко, але конче необхідно, щоб не травмувати вразливу дитячу психіку. Однак якщо вирішити проблему самотужки не вдається, не бійтеся звернутися по допомогу до спеціаліста — психолога, який, на відміну від більшості людей з вашого оточення, не засуджуватиме і не читатиме нотацій, а допоможе розібратися в почуттях, думках і емоціях. А навівши лад у своїй голові, значно легше з’ясувати причини виникнення проблеми та знайти шляхи її вирішення.
Бути батьками, особливо кількох дітей, нелегко. Це надзвичайно велика відповідальність і водночас — почесна місія. І щоб її виконати, іноді треба зважитись щось у собі змінити.
Світлана СЕРГІЄНКО, психолог.
