Якщо користуватися точними визначеннями, то гайморит — це різновид синуситу (гостре або хронічне запалення придаткових пазух носа), зокрема слизової оболонки верхньощелепної (гайморової) пазухи.
Гострий гайморит найчастіше виникає під час гострого нежитю, інфекційних захворювань (грип, кір, скарлатина, грибкова флора тощо), а також внаслідок захворювання зубів. Проявляється відчуттям напруження або болю в ураженій пазусі, порушенням носового дихання, гнійними виділеннями з носа, нерідко розладами нюху, сльозотечею, світлобоязню, підвищенням температури тіла, ознобом. Як правило, біль невиразно локалізований, «розлитий» або концентрований в області скронь, лоба, щік.
Однак задля правильного діагностування, аби не сплутати гайморит, скажімо, з фронтитом (запалення лобової пазухи), сфеноїдитом (запалення клиноподібної пазухи) або етмоїдитом (запалення гратчастого лабіринту), застосовують діафаноскопію, рентгенографію й пробну пункцію.
Спочатку проводять консервативне лікування з використанням антиневралгійних, антисептичних препаратів, а при значній інтоксикації призначають ін’єкції антибіотиків. Позитивний ефект дає також їх інгаляція в аерозолях. Рекомендується введення в ніс судинозвужувальних засобів. Ефективні також фізіотерапевтичні методи лікування (лампа синього світла, солюкс, струми УВЧ). На жаль, у багатьох випадках, коли все це не призводить до одужання, доводиться проводити «проколи» уражених гайморових пазух з промиванням антисептичними розчинами і введенням антибіотиків. Тобто це вже хірургічний метод лікування, який має небажані наслідки (наприклад, втрачається тактильна чутливість, знижується природний дренаж пазух тощо).
До профілактичних заходів належать уникнення зараження будь-якою інфекцією, зміцнення імунітету. Слід назвати ще одну причину синуситів — викривлення носової перетинки. У цьому разі без оперативного втручання не обійтися.
Володимир БАЛЬБУЗА, лікар-отоларинголог вищої категорії.