На запитання щодо захисту прав усіх учасників освітнього процесу і планів на новій посаді відповідає освітній омбудсмен Сергій ГОРБАЧОВ (у минулому — директор школи і журналіст)
Одразу інформуємо: Служба освітнього омбудсмена на чолі з Сергієм Горбачовим офіційно розпочала роботу 4 листопада.
Офіційний сайт — Eo.gov.ua з формою для звернень.
Також звернення приймають на пошту info@eo.gov.ua і за телефоном +38 0(95) 143-87-26.
Цього разу перші запитання були від редакції.
— Одна з проблем сучасної школи — коли директор ставить перед учителями завдання організувати збір коштів із батьків у фонд класу і школи. Якщо вчителі не згодні, директор висловлює їм претензії. Як чинити за такої ситуації, коли письмових доказів цих вказівок учитель не має?
— По-перше, вчитель має пам’ятати: якщо нелегально, без звітності, збиратиме кошти, то стає співучасником злочину, передбаченого ст.189 Кримінального кодексу України «Вимагання». По-друге, ніхто не захистить його прав як учителя і людини, якщо сам він цього не хоче. У моїй практиці були випадки, коли людина просила допомогти їй, а коли я висловив готовність надати допомогу і попросив оформити офіційне звернення, — відмовилася робити це. Але ж без підтвердження заяви вчителя немає правових підстав втрутитися в ситуацію!
Треба визначатися: або людина готова захищати свої права — і ми починаємо співпрацювати, щоб допомогти їй; або ж не готова — і тоді допомогти практично неможливо.
За кожної ситуації незаконного збирання коштів велика проблема в тому, що для декого з керівників шкіл і місцевої влади це найпростіший спосіб забезпечення школи: не треба планувати, ретельно опрацьовувати кошторис чи бюджет — просто зібрати гроші з батьків, і все.
Звісно, грошей завжди бракує: це я добре знаю як директор школи. Але якщо вивчати потреби, формувати пропозиції, складати план асигнувань з боку місцевої влади, то дуже багато питань можна вирішити! Адже після підписання законів про децентралізацію місцеві бюджети отримали чималі кошти. Через бюджетні трансферти (тобто переказ цих коштів між бюджетами різного рівня) на рахунки місцевих казначейств надходять гроші державної освітньої субвенції. Але майже 10% цих коштів не використовуються! Так, станом на 1 вересня 2019 року залишки невикористаних освітніх субвенцій на рахунках місцевих казначейств складали 8,6 млрд. грн.. — це при загальному бюджеті на середню освіту 82 мільярди!
— На жаль, часом директори не дуже й цікавляться, які кошти могли б отримати на шкільні потреби, надаючи перевагу поборам з батьків, — але ж ця субвенція не перехідна (тобто невикористані бюджетні кошти не переходять на наступний рік. — Авт.)?!
— Зараз міністр освіти (долучився до нього й собі як освітній омбудсмен) порушує питання, щоб ця субвенція стала перехідною, бо гроші вже виділені і їх важливо використати для освіти. Тут є два важливі фактори. Суб’єктивний — коли на місцях коштами не можуть належно розпорядитися: не знають, як саме використати, не вміють скласти план, помиляються з розрахунком формули освітньої субвенції тощо. І об’єктивний фактор: бюджетні кошти надходять не одним траншем 1 січня, а поступово впродовж року, і цей план бюджетних асигнувань має розписане по місяцях бюджетне спрямування. Але проблема в тому, що визначення відсотків розподілу наразі недосконале. Адже найбільше коштів школа потребує у квітні, коли укладають проекти і проходять тендерні процедури щодо літніх канікул, коли важливо зробити ремонт школи, вчасно виплатити відпускні вчителям — та ці кошти наразі надходять пізніше. Тож потрібно вдосконалити процедуру їх розподілу.
Крім того, маємо заплутану систему бюджетування, що також заважає нормальній роботі школи. Та якщо місцева влада працює на розвиток освіти, то завжди можна знайти рішення! Приміром, освітня субвенція, яка залишається невикористаною, нерівномірно розподіляється по регіонах; у Києві зазвичай усе використовують практично повністю, а в інших містах часом не вміють працювати з грошима.
— Вчителі часто виступають проти відеоспостереження чи відеофіксації в класі, стверджуючи, що це заважає їхній роботі. І друге: яка процедура необхідна для встановлення відеокамери у класі?
— Відеоспостереження у школі як таке неможливе, бо відеосистема працює в режимі реального часу, що потребує величезних коштів. Якщо ж ідеться про відеозапис, тобто відеофіксацію, то я це підтримую. Вчителю, який нормально працює, боятися нічого, і досвідченого педагога відеозапис абсолютно не бентежить.
Скажу більше: відеофіксація — це необхідний інструмент захисту прав вчителя у конфліктній ситуації. Наприклад, коли одна дитина провокує іншу, порушує правила поведінки тощо, без відеофіксації щось довести батькам практично неможливо.
Зрештою, школа — це публічне місце, тож відеофіксація цілком доречна. У моїй практиці були випадки, коли відеозапис конфліктної ситуації, зроблений однією дитиною, клав край суперечкам між учителем та батьками й іншою дитиною. Певний спротив запровадженню відеоспостереження можуть чинити вчителі, які припускаються неправильних дій щодо дітей, тому я за відеофіксацію.
Але є складні питання. Чиїм коштом це робити? За якою процедурою? Хто матиме доступ до відеозапису? Яким чином переконати всіх батьків, адже незгода лише однієї людини у класі зробить неможливою відеофіксацію?
— А чи потрібна, крім батьківської, згода самих учителів на відеофіксацію уроків?
— Учитель на робочому місці — публічна особа, тому його згоди на відеофіксацію не потрібно, хоч це можна прописати в колдоговорі. Як на мене, що більше прозорості, то більше довіри, а що більше довіри, то легше працювати. Багато залежить і від фахового рівня вчителя, його готовності до праці з дітьми, адже у школі стільки непередбачуваних факторів, та й кожна дитина — то цілий Всесвіт.
— І щодо системи шкільної безпеки. Якщо в школах встановлюють відеоспостереження і турнікети на вході, то перепустки видають лише дітям?
— Батьки школярів так само мають право отримати перепустки, оскільки теж є учасниками освітнього процесу.
— А якщо раптом хтось із батьків, прибігши до школи, почне ображати, погрожувати чи нападати на вчителя, як треба діяти?
— Викликати поліцію, натиснувши «тривожну кнопку», встановлену при вході у кожну школу.
— Добрий день! Я Тетяна Анатоліївна, працювала в дитячому садку, молодшій школі, а тепер перейшла до старшої — і зіткнулася з тим, що тут є діти, які насправді не вчаться, лише зараховані. Такі «мертві душі» потрібні для відкриття нових класів. Це школа №31 у Кам’янському Дніпропетровської області. Після того як була на прийомі у заступника губернатора, до школи прислали комісію з міського департаменту освіти. Знайшли шкільні журнали із записами, куди начебто вибули діти, але питання «мертвих душ» так і не було вирішено. При цьому за адресами реєстрації цих дітей узагалі не було! Я проти того, щоб виставляти оцінки й атестувати неіснуючих дітей, та в школі це триває вже не один рік. Зараз дирекція просить мене «забути» про це. А ви, Сергію Івановичу, як освітній омбудсмен, чи готові допомогти викорінити таке явище, як «мертві душі» у школах?
— Фактично йдеться про крадіжку бюджетних коштів — і моє ставлення до цього явища абсолютно негативне! Тим більше не можна тиснути на людину, яка виявляє порушення і не хоче з цим миритися. Ми скинемо вам посилання на форму звернення до освітнього омбудсмена; заповніть її — і будемо співпрацювати.
–– 38 років працюю вчителем, а пенсія — лише 2 тис. грн. Чи може таке бути?
Валентина Шелест. Житомирська обл.
— На жаль, так. Раджу вам знайти можливість зайти на портал електронних послуг Пенсійного фонду (https://portal.pfu.gov.ua/). Зареєструйтеся на ньому, зайдіть у свій персональний кабінет і подивіться, як вам нарахували пенсію; там є вся інформація про ваші заробітки. Якщо ж виникнуть запитання щодо розміру нарахованої пенсії — звертайтеся до Пенсійного фонду.
— Доброго дня, пане Сергію! Мене цікавить, чи відкриті вже представництва освітнього омбудсмена в регіонах? Я ваша колега, маю великий стаж директора та інспектора, тож хотіла б займатися такою громадською роботою.
Лариса.
— Дякую вам щиро за готовність долучитися! Поки що у нас немає таких представництв (вони мають працювати винятково на громадських засадах, безоплатно); у планах — щоб вони запрацювали принаймні у всіх обласних центрах. Вичерпна інформація про це буде оприлюднена на нашому сайті; там же знайдете форму, яку треба буде заповнити бажаючим долучитися до роботи громадських радників та консультантів освітнього омбудсмена. Дуже важливо, щоб вони мали реальний досвід роботи в освіті, добре знали освітнє законодавство. Та головною умовою залучення педагога як радника чи консультанта освітнього омбудсмена буде уважне вивчення і прийняття до виконання ним Етичного кодексу, який буде оприлюднений, а також проходження навчання і певного відбору. Для цього запросимо близько 30 попередньо відібраних людей з регіонів і проведемо безкоштовний установчий тренінг для кандидатів.
— І ще одне запитання! До мене звернувся молодий учитель, якому керівництво школи забороняє ставити «н» у класному журналі відсутнім на уроках, що, безумовно, протизаконно!
— Системно вирішити цю проблему допоможе лише загальнодержавний реєстр дітей від 0 до 18 років із чіткою фіксацією за ID кожної дитини: де вона перебуває, де навчається; у багатьох містах над цим уже працюють. Що ж до конкретної ситуації, як я тут уже говорив, наявне нецільове використання бюджетних коштів. Гадаю, департаментам освіти всіх рівнів треба провести роз’яснювальну роботу серед директорів шкіл, аби не «гралися» з кримінальною відповідальністю, бо ця ситуація може призвести до звільнення, а можливо, і до кримінальної відповідальності.
— Добрий день! Це Сергій Анатолійович, я молодий учитель, працюю четвертий рік у школі с. Розквіт Одеської обл. і навчаюся в магістратурі. Що маю робити у разі мобінгу (систематичне цькування — ред.)? На мене тиснули, не розмовляли зі мною, зібрали педраду, під час написання мною магістерської роботи влаштували перевірку з фізики та інформатики…
— Якщо все саме так, як кажете, треба подавати заяву до поліції через переслідування і дискримінацію. Та спершу заповніть на сайті форму реєстрації звернень до освітнього омбудсмена, посилання на яке надішлемо вам в смс.
— У соцмережі з’явилися повідомлення про те, що Конституційний Суд визнав неконституційними деякі зміни до статей 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» 2015 р. Як додаткову умову для призначення пенсії за вислугу років встановлювали досягнення певного віку окремим категоріям працівників, зокрема 55 років для освітян. Мені 46 років, 26 років — педагогічний стаж. Чи маю право на пенсію за вислугу років?
— Відповідно до вимог чинного законодавства, на жаль, нині такого права ви не маєте.
Хоча й, дійсно, рішенням Конституційного Суду України №2-р/2019 від 4 червня 2019 року, а саме пунктом 3.3, положення щодо встановлення як додаткової умови для призначення пенсії за вислугу років досягнення віку 55 років для працівників освіти були визнані такими, що нівелюють сутність права на соціальний захист, не відповідають конституційним принципам соціальної держави та суперечать положенням статей 1, 3, частини 3 статті 22, статті 46 Основного Закону України. У зв’язку з цим, положення ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» щодо встановлення вікового цензу для виходу на пенсію були визнані неконституційними.
Водночас не було визнано неконституційним пункт «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Ним передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, які з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року мають педагогічний стаж не менш як 27 років і 6 місяців.
Отже, коли педагогічний стаж буде відповідати вимогам Закону України «Про пенсійне забезпечення», право на вихід на пенсію за вислугу років можна буде реалізувати.
— Добрий день! У системі освіти пропрацювала 36 років, останні 15 була вчителем Микуличинської спеціальної загальної школи-інтернату на Яремченщині Івано-Франківської обл., яку ліквідували 31.05.2019 р. згідно з рішенням сесії обласної ради від 1.03.2019 р., в якому було прописано: Яремченській міській раді, органам місцевого самоврядування посприяти у працевлаштуванні вивільнених працівників інтернату. 31 травня отримала трудову книжку із записом про звільнення. Влада, начальник департаменту і депутат обласної ради від с. Микуличин обіцяли нас забезпечити роботою при наших 7 дітках, вивезених звідти до шкільних закладів Яремче.
Я проживаю в с. Татарів, а з Татарівської ЗОШ було вивезено 2 діток. Нас повинні були направити асистентами вчителів. 23 травня написала заяву в місцеву школу; заяву з проханням доручити мені допомагати її синові написала й мама одного з цих хлопчиків. Та директор школи відповіла, що має забезпечити роботою в першу чергу своїх працівників, а мене хай забезпечують ті, хто звільняв. На Яремченщині було відкрито 11 інклюзивних класів. Ніхто мені більше роботи не запропонував, хоч маю 3 роки до пенсії.
Повторно заяву до дирекції Татарівської ЗОШ написала 20 липня, прохаючи прийняти мене асистентом учителя вже для 2 дітей. Маю копії обох заяв. На прохання дати відповідь на мою заяву директор відповіла: «Не давала і не дам!» Асистентом учителя вона прийняла іншу людину.
Іще в липні я зверталася до начальника освіти і мера м. Яремче, прохаючи працевлаштувати з огляду на наближення пенсійного віку, на що отримала відповідь, що це прерогатива дирекції школи. Ані обласна, ані міська влада, ані начальник освіти м. Яремче не може вплинути на цю директорку школи. Я вже писала й до Президента, й до Уповноваженої з прав людини… Як маю жити, і як оформлятиму пенсію?
— Відповідно до п.1 ст.40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, зокрема у разі змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації.
Також відповідно до ст.105, ч.5 ст.111 Цивільного кодексу України під час ліквідації ліквідаційна комісія (ліквідатор) відповідно до законодавства про працю здійснює звільнення працівників юридичної особи, що припиняється.
Згідно з абз.3 п.4 ч.3 ст.50 Закону України «Про зайнятість населення» ліквідаційна комісія зобов’язана своєчасно та в повному обсязі подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про заплановане масове вивільнення працівників у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією за два місяці до вивільнення.
Разом із тим звільнення у зв’язку з ліквідацією підприємства з наступним працевлаштуванням стосується лише окремих категорій працівників (вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до 3 років (до 6 років — ч.6 ст.179), одиноких матерів при наявності дитини віком до 14 років або дитини з інвалідністю (ч.3 ст.184 КЗпП); батьків, які виховують дітей без матері (зокрема в разі тривалого перебування матері у лікувальному закладі), а також опікунів (піклувальників), прийомних батьків (ст.186-1 КЗпП); працівників, яким не виповнилося 18 років (ст.198 КЗпП)).
Працевлаштування вказаних осіб є обов’язком ліквідаційної комісії. Згідно зі ст.240-1 КЗпП у разі, коли працівника звільнено без законної підстави або з порушенням встановленого порядку, але поновлення його на попередній роботі неможливе внаслідок ліквідації організації, орган, який розглядає трудовий спір, зобов’язує ліквідаційну комісію або власника виплатити працівникові заробітну плату за весь час вимушеного прогулу. Одночасно орган, який розглядає трудовий спір, визнає працівника таким, якого було звільнено за п.1 ст.40 КЗпП.
З огляду на це в разі порушення зазначених норм законодавства України ви маєте право оскаржити відповідні дії в суді. Та для повного і всебічного вирішення питання необхідна додаткова інформація, зокрема інформація від Івано-Франківської обласної ради щодо конкретних вжитих заходів із працевлаштування на роботу працівників ліквідованої школи-інтернату, а також чи належите Ви до категорії працівників, щодо яких існує обов’язок працевлаштування у зв’язку з ліквідацією.
Також відповідно до п.5 ч.1 ст.14 Закону України «Про зайнятість населення» особи, яким до настання права на пенсію за віком залишилося 10 і менше років, належать до категорій громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню.
Для працевлаштування осіб, яким до настання права на пенсію за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» залишилося 10 і менше років, підприємствам, установам та організаціям з чисельністю штатних працівників від 8 до 20 осіб встановлюється квота у розмірі не менше однієї особи у середньообліковій чисельності штатних працівників.
Обов’язковою умовою дотримання роботодавцями квоти вважається працевлаштування таких громадян, про що роботодавці інформують щороку центральний орган виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, у встановленому ним порядку.
Окрім цього, відповідно до ч.3 ст.49-2 КЗпП ви можете звернутися до Державної служби зайнятості й стати на облік. Відповідно до ч.5 ст.49-2 КЗпП Державна служба зайнятості інформує працівників про роботу в тій самій чи іншій місцевості за їх професіями, спеціальностями, кваліфікаціями, а у разі її відсутності — здійснює підбір іншої роботи з урахуванням індивідуальних побажань і суспільних потреб.
На прямій телефонній лінії чергували Ольга ГОЙДЕНКО та Сергій ЧЕРНЯВСЬКИЙ.
Відповіді освітнього омбудсмена Сергія ГОРБАЧОВА на запитання щодо захисту прав батьків і дітей та планів омбудсмена можна переглянути за покликанням https://poradnica.com.ua/pro-zahyst-prav-…plany-ombudsmena/
