1 жовтня — церковне свято Покрови Пресвятої Богородиці. Для українців воно і державне, адже вшановуємо наших захисників-воїнів. Крім того, в народі його вважають головним святом осені, якщо не календарної, то принаймні фенологічної. Бо «Покрова землю листом покриває, а то й снігом посипає».
Основою для встановлення свята послужило релігійне оповідання, згідно з яким у 910 році у Візантії юродивому Андрію та його учню Єпіфанію явилась Небесна Цариця — Пресвята Богородиця. Вона стояла в повітрі під центральним куполом у супроводі ангелів та святих і в молитві огортала присутніх у храмі своїм омофором, або покровом — широким і довгим полотнищем, яке покриває плече і є атрибутом архієрейської відзнаки. Явилася Діва Марія для підтвердження своєї обіцянки допомогти візантійцям у боротьбі за християнську віру в протистоянні з іновірцями, загарбниками сарацинами. Так і сталося! Візантійці перемогли ворога…
Покрова Пресвятої Богородиці для християн — це Її заступництво за нас на Землі та Небі. Це заступництво проявляється будь-де і будь-коли, але тільки через глибоку віру й щиру молитву.
Уже в Київській Русі, після прийняття християнства, свято Покрови стало важливою господарською віхою. Закінчення польових робіт давало привід відзначити цей день святковим застіллям. Після Покрови справляли весілля. Селяни їхали в жовтні на ярмарки продавати новий урожай, купувати собі обнови (взуття, одяг). Це також додавало святкового настрою.
У народі кажуть:
- Прийде Покрова — покриє дівчині голову шлюбним вінцем.
- Яка погода на Покрову, такою буде зима.
- Якщо до цього дня листя з вишень не спаде — на теплу зиму; не втримається — на холодну.
- Тільки до Покрови дають молоко корови.
Тарас ЛЕХМАН.
