Розкажіть про килу капусти. Як визначити хворобу на розсаді і як із нею боротись? Чи може бути причиною хвороби заражене насіння?
Світлана АТАМАНЕНКО. Житомирська обл.
Кила капусти — це грибкове захворювання, яке уражує кореневу систему капусти та інших хрестоцвітих культур. Передається переважно через ґрунт, у якому спори гриба можуть зберігатись дуже тривалий час (до 10 років), а також через воду або контакт із іншими рослинами. У процесі розвитку хвороби в землю потрапляє безліч спор, і якщо поблизу ростуть рослини із сімейства хрестоцвітих, ці спори починають активізуватися, проникаючи в культуру через кореневі волоски. Далі вони розмножуються всередині тканин рослини. На незаражену грядку збудник може потрапити із зараженою розсадою. З насінням і через повітря хвороба не передається.
Найбільша шкідливість проявляється при зараженні рослин у розсадний період. Захворювання може передаватись від уражених сіянців до здорових. Тому при виявленні ознак кили на розсаді хворі рослини необхідно негайно видалити та знищити.
Розвитку хвороби сприяє вирощування на важких, кислих і вологих ґрунтах, особливо якщо культуру висаджували кілька разів на одному місці. Оптимальна температура для розвитку кили — 20–25 градусів. Натомість температура ґрунту нижче 15 градусів і вологість менше 50 відсотків стримують розвиток хвороби.
ОЗНАКИ ЗАХВОРЮВАННЯ
На коренях з’являються нарости і здуття, що перешкоджають нормальному надходженню поживних речовин та води до рослини. Підступність хвороби в тому, що на стадії розсади виявити її важко, оскільки майже не впливає на зовнішній вигляд рослин. У дорослих рослин кила спричиняє сильне пригнічення, нарости на коренях збільшуються. Одним із симптомів ураження є легке в’янення листя. Але щоб остаточно поставити діагноз, рослини необхідно викопати й оглянути коріння. З часом пошкоджені сіянці відстають у рості, листя жовтіє та в’яне. При сильному ураженні гинуть. Хвора розсада стає непридатною для використання. Здорова має насичений зелений колір, на вигляд міцна.
ЗАХОДИ БОРОТЬБИ
Сівозміна. Не висаджуйте капусту на тому ж місці раніше, ніж через 4–5 років. Чергуйте з іншими культурами, які не належать до родини хрестоцвітих.
Вапнування ґрунту. Кила краще розвивається в кислому ґрунті. Вапнування допоможе підвищити його pH до 6,5–7,0, що створить несприятливі умови для розвитку грибка.
Вибір стійких сортів. Висаджуйте сорти та гібриди, стійкі до кили.
Обробка ґрунту. Перед посадкою розсади ґрунт знезаражують і обробляють фунгіцидами, призначеними для боротьби з килою. Зокрема, ефективним заходом буде внесення деревного попелу або розмеленого вапна (100 г/кв.м), колоїдної сірки (3 г), фундазолу (3 г). Ці препарати вносять за 2–3 дні до сівби і переміщують із ґрунтом
Знищення уражених рослин. Видаляйте та спалюйте уражені рослини, щоб запобігти поширенню хвороби. Особливу увагу також звертайте на бур’яни з родини хрестоцвітих: грицики, суріпку, талабан, дику редьку, гірчицю польову, на яких можуть зберігатися спори збудника. Не викидайте уражені рослини в компостну купу.
Дезінфекція інструментів. Дезінфікуйте садовий інструмент, щоб запобігти поширенню грибка.
Наприкінці сезону необхідно ретельно очистити грядки від усіх рослинних решток, особливо коріння, і знищити їх. Восени в осередках хвороби рекомендується знезаражувати ґрунт розчином мідного купоросу: 5 г препарату на 10 л води. На ділянках, де виявлено заражені рослини, бажано використовувати менше гною, натомість застосовують мінеральні добрива. У теплицях необхідно провести термічну обробку ґрунту.
Лідія ГЕРАЩЕНКО.
