Зелень цибулі особливо необхідна рано навесні, коли бракує вітамінних зелених культур, адже в ній є аскорбінова кислота, каротин, вітаміни групи В, РР.
Одразу після танення снігу відростає зелень цибулі-слизуна. Спочатку починає рости етильоване торішнє листя, потім на поверхню виходять молоді, ніжні, соковиті цьогорічні листочки. Максимальна їх кількість з’являється навесні та на початку літа.
Листя слизуна примітне — пласке, завширшки 8–15 мм, із тупими заокругленими кінчиками. Яо його зрізати, виділиться слиз, тому й назвали цей вид цибулі слизуном. Завдяки високому вмісту солей заліза листя корисне при недокрів’ї. Розмножують цю цибулю насінням і вегетативно. Насіння висівають до початку червня (1,8–2 г на 1 кв. м). Після відростання 2–3 листочків розсаду висаджують за схемою 70х20 см. Зрізувати листя починають із 3-річного віку.
Для одержання ранньої продукції цибулі-батун використовують плівкові укриття тунельного типу. Згодом зелене листя можна зрізувати й на грядці, але після появи квітконосів воно грубішає та стає непридатним для споживання сирим. Розмножують батун здебільшого насінням (норма висіву — 1,5–2 г на 1 кв. м). Висівають навесні, влітку чи восени, але останній літній посів — лише до кінця липня, щоб рослини встигли вкорінитись. За однорічного вирощування батун сіють навесні, збирають усю рослину повністю наступної весни.
За 2,5–3 тижні після танення снігу готова до зрізування зелень цибулі-шніт, дрібні листочки якого ніжні й ароматні. За врожайністю він випереджає батун, а лілові головки квіток мають гарний вигляд як на овочевій грядці, так і в квітнику.
Широкі листочки черемші (ведмежої цибулі) зі слабким часниковим запахом приваблюють у ліс збирачів, але цей вид цибулі занесений до Червоної книги України, й вилучення його з природи заборонене. Вихід є: черемша добре росте на присадибній ділянці, причому посадити її можна під кущами бузку, садового жасмину тощо, де земля здебільшого «гуляє». Потребує пухких сірих лісових або дерново-підзолистих слабокислих ґрунтів. У природі ведмежа цибуля розмножується здебільшого вегетативно, та для вирощування прийнятніший насіннєвий спосіб. Проростає тільки стратифіковане насіння за температури 0–3 градуси протягом 80–100 днів, посіяне без стратифікації проросте наступного року.
Довге пласке листя цибулі-порей ніжне, зі слабким гострим смаком. Його можна споживати й тим, хто через проблеми зі кишково-шлунковим трактом не може включаорти до раціону інші види цибулі. Пізньостиглі сорти порею холодостійкі, за умов укриття з осені витримують морози до мінус 20 градусів. Збирають їх навесні, коли відтане ґрунт, і до початку літа. Насіння висівають у ґрунт або вирощують через розсаду. На розсаду висівають у березні, попередньо замочивши у воді на добу і кілька разів замінюючи її.
Цибуля багатоярусна також відростає рано навесні. Її цибулинки витримують морози до мінус 50 градусів! Але вони можуть загинути під час весняних відлиг, тому грядку треба замульчувати соломою чи торфом. Розмножують багатоярусну цибулю діленням цибулин та повітряними цибулинками, адже насіння вона не має. Зелень з’являється швидко, бо починає відростати ще під снігом, і за 20–25 днів досягає висоти 15–20 см. Під час висадки дрібні цибулинки розташовують на відстані 5–6 см, заглиблюючи також на 5–6 см, більші — з відстанню між рядками 50–70 см, між рослинами — 15–20 см, на глибину близько 10 см. Для вирощування ранньої зелені використовують плівкові укриття, які допомагають прискорити одержання продукції на 10–12 днів.
Зоя БЕРЕСТ, кандидат біологічних наук.