Ожина не любить твердого ґрунту. Її висаджують навесні, причому для кущів сортів із шипами ямки викопують на відстані 1-1,5 м. Глибина має бути більшою, ніж довжина коренів.
Після посадки ґрунт трамбують, поливають та мульчують, стебла обрізують на висоті 20 см над ґрунтом. Мульчування 5-сантиметровим шаром перепрілого гною, компосту, торфу захистить посадки від бур’янів, стане джерелом збалансованого живлення. Плодоносить ожина на пагонах другого року. Для одержання щедрого врожаю обрізують верхівки пагонів: по досягненні ними висоти 100-120 см – на 10 см, а як відростуть бокові пагони – на 50 см. Слабкі, хворі, зайві пагони видаляють, здорові підв’язують до опори чи шпалери.
Під час цвітіння ожину підживлюють. У період цвітіння та достигання плодів слід поливати кущики та знищувати бур’яни. Добрива вносять раз на рік, проте пташиний послід можна додавати регулярно. Восени слід обрізати слабкі гілки й ті, що витягнулись. Ожину вражають ті самі хвороби й шкідники, що й малину, проте вона стійкіша. За сонячної погоди під час дозрівання ягід кущі притінюють сітками.
Кущ може рости і плодоносити до 15 років. Прихильники органічного землеробства звернули увагу й на дуже перспективні гібриди ожини та малини, адже вони успадковують високу врожайність та невибагливість до ґрунту і догляду від ожини, а зимостійкість та відносну відсутність шипів на стеблах – від малини. Крім того, доволі стійкі до шкідників та хвороб.
Зоя БЕРЕСТ, кандидат біологічних наук.
