Навіщо звершують освячення певних речей побуту, предметів вжитку, їжі, зілля? Для того, щоби в життя людини, в її діяльність, думки й помисли сходило Боже благословення. Водночас помилково вважати, що освячені предмети самі собою набувають якоїсь магічної, чарівної сили. Християни добре знають, що не талісмани чи амулети оберігають нас, а Сам Господь. Пам’ятаймо ми і другу заповідь Божу, яка застерігає від ідолопоклонства: «Не роби собі кумира і ніякого зображення того, що на небі вгорі, і що на землі внизу, і що у воді нижче землі; не поклоняйся їм і не служи їм» (Вих. 20:4–5), нагадують у ПЦУ.
Тож як правильно ставитися до освяченого в церкві, чи насправді його не можна викидати? Останнє твердження походить від благоговіння і шани до освяченого. Але варто пам’ятати, що освячене зілля, крашанки, паски, рушники, великодні кошики та інші предмети, як і все тлінне та рукотворне на цій землі, мають певні фізичні властивості, тож цілком природно, що з часом можуть псуватися, в’янути, розбиватися тощо. І тут не варто шукати або вигадувати замість пояснення якихось особливих «попереджень», «Божих покарань», «дій потойбічних сил, злих духів» чи чогось подібного. Маємо подякувати Господу, що дав цю річ чи поживу на нашу користь і втіху, і вчинити з нею розумно й природно.
Не варто, як інколи радять, влаштовувати особливі жертовні спалення чи закопування, або нагромаджувати вже непотрібне в оселях. Якщо розбилася дорога серцю ікона — її завжди можна спробувати полагодити, якщо накопичилась дитяча релігійна література, а діти вже виросли — книги можна віддати у сиротинці чи бібліотеки. Зі шматочків пасок виходять смачні сухарики до чаю, а подрібнена яєчна шкаралупа — гарне добриво для ґрунту. Якщо освячені у Вербну неділю гілочки поставити у воду — потім їх можна буде десь висадити. А освячені на Трійцю чи Маковія букети із різнотрав’я, квітів чи зілля можна згодом використати для заварювання корисних трав’яних напоїв або під час купання немовлят.
Безперечно, освячені речі, коли стали не придатними до вживання, не варто просто викидати в загальне сміття. За церковними приписами з належною повагою такі речі можна закопати в землю — але цій дії не слід надавати «містичного» значення.
Головне, пам’ятайте: все, що освячується в церкві, по суті, спрямоване на освячення людини — її дій, думок, почуттів, учинків. У молитві на освячення зілля священник, звертаючись до Творця, першочергово дякує Йому, що «повелів землі родити плоди у свій час на радість і на життя людям», а також просить «насіння це з різноманітним зіллям і квітами, принесеними у святий храм цей, благослови й освяти Духом Твоїм Святим. І рабів Твоїх цих, що принесли це зілля, квіти і насіння, від усякої скверни очисти…» Тож під час молитви благословляють не лише зілля і квіти, а й насіння, таким чином спонукаючи людей не лише зривати і споживати, а й насаджувати, вирощувати, піклуючись про себе та довкілля.
Підготувала Ольга ГОЙДЕНКО.
