У давнину ця рослина була відома своїми дивовижними властивостями, її вважали одним із чудес світу. Казали, що злі духи зникають там, де росте ця квітка. Із цим важко не погодитися, дивлячись на розкішно-атласні пелюстки, вдихаючи ніжно-пряний аромат чудової квітки – півонії.
Зимуючи в ґрунті без укриття впродовж багатьох років, невибаглива до погодних умов, навесні вона рясно вкривається безліччю красивих квітів, іноді гігантських, тож лишається серед найулюбленіших в усьому світі як у приватних садибах, так і на клумбах міських парків, садів.
Наукову назву «раеопіа», за деякими відомостями, квітка отримала від фракійської місцевості Пеонії, де ріс один із її диких видів. За словами Плінія, назва походить від імені учня давньогрецького лікаря Ескулапа Пеона, який за допомогою цієї рослини вилікував рану бога пекла Плутона, завдану йому Геркулесом. Як знак поваги за зцілення Пеоном богів під час Троянської війни усіх талановитих лікарів почали називати «пеоніями».
Півонія може похвалитися славою цілителя й у середньовічній Європі. Тоді її прикладали до серця проти задухи та подагри. Та й нині в Швейцарії листя півонії використовують проти дитячих судом і під час прорізування зубів. У Португалії й Данії півонії приписують здатність позбавляти від падучої хвороби. Для цього з її плодів роблять намисто, яке треба носити на шиї 40 днів. Для більшої ефективності хворий повинен щодня приймати порошок з одного плода півонії. У Криму в садах росте дуже гарний вид білої сибірської півонії, квіти якої пахнуть, як білі нарциси. Цю півонію полюбляють монголи і даурці, які варять її коріння в супі й додають у чай підсмажене насіння. У монголів рослину називають «дохіни», а в сибіряків – «білий Мар’їн корінь».
Щодо китайського виду, то він має назву деревоподібний, бо стовбур дерев’яніє. Кажуть, спочатку півонія росла в північному Китаї, а згодом її привезли на південь, де вона також завоювала неабияку популярність. Розмножуючись за допомогою насіння, півонія дає масу різновидів, і нові сорти часто цінують на вагу золота. Більшість вирізняється приємним ароматом. Для нас, на жаль, чимало з них недоступні, тому що рослини надзвичайно ніжні, й культивувати їх у відкритому ґрунті, як наш, європейський, вид, доволі складно. Коли деякі з цих рідкісних сортів завезли в Париж, відомий французький садівник Нуазетт заплатив близько півтори тисячі франків за екземпляр, але культура екзотів у саду, на жаль, не дала хороших результатів.
Мабуть, ніде в світі цю чарівну квітку так не люблять і не шанують, як у Китаї. Вирощування півоній у цій країні вважають справою благочестивою, якій сприяють боги, тож китайці захоплюються півоніями не менше, ніж голландці своїми тюльпанами та гіацинтами. Лише в Китаї можна побачити цілі сади півоній найрізноманітніших видів, сортів і відтінків. Тут їх культивують уже понад 1500 років і вважають народними квітами, як хризантему – в японців і троянду – в європейців.
Тетяна БЕРДНИК.
