Ми живемо у дивовижний час, коли трохи не щодня відбуваються наукові відкриття, а приблизно раз на півроку людство робить новий технологічний прорив. І хоч машини часу поки що не придумали, після кількох нещодавніх вдалих експериментів учені зробили впевнений крок на шляху до втілення цієї амбітної мети в життя. Але й без цього будні людини сьогодні роблять легшими та комфортнішими багато речей, про які ще кілька десятиліть тому ніхто навіть і не мріяв. Наші знання набагато ґрунтовніші, ніж були у представників попередніх поколінь, але й вони тьмяніють порівняно з тим, що мусять засвоїти сучасні діти, аби почуватися комфортно у світі, який повсякчас стрімко змінюється.
ЕРА РОБОТІВ
Серед імовірних причин занепаду останнім часом літературного жанру наукової фантастики можна сміливо назвати швидкість прогресу. Адже щоб написати хороший науково-фантастичний роман і більш-менш вдало спрогнозувати майбутнє, сьогодні однієї фантазії, таланту й цікавості буде замало. Для цього потрібно мати не лише гуманітарну, а й технічну освіту чи навіть науковий ступінь, бо те, що здається фантастичним, може стати реальним ще до того, як письменник закінчить свою роботу. Разом із тим це не зупиняє сміливців, котрі беруть на себе відповідальність прогнозувати майбутнє людства.
Насправді передбачень дуже багато, однак довіряти можна лише деяким із них. До перевірених прогнозистів, зокрема, належить технічний директор компанії Google, відомий технологічний футуролог Рей Куцвейл, чимало пророкувань якого вже здійснилось. Будучи одним із передових дослідників досягнень у галузі штучного інтелекту, нещодавно він знову оприлюднив чергову порцію передбачень.
Так, за його словами, вже у 2027 році персональний робот, здатний автономно виконувати складні дії, може стати таким самим звичним явищем, як холодильник чи кавоварка. За 2 роки, у 2029-му, комп’ютер зможе пройти тест Тюрінга, тож станеться те, чого одна половина людства дуже боїться, а друга з нетерпінням і надією очікує – поява повноцінного штучного інтелекту, здатного самостійно розвиватися. Крім того, Куцвейл говорить про масове використання у найближчому десятилітті 3D принтерів у всіх галузях – від будівництва до медицини, здешевлення сонячної енергії, появи доступного ринку гаджетів-імплантантів та початку широкого впровадження нанороботів.
У дещо віддаленій (на кілька десятків років) перспективі футуролог прогнозує настання технологічної сингулярності, тобто перетворення Землі на один гігантський суперкомп’ютер. Звичайно, в це важко повірити, однак якщо враховувати темпи розвитку суспільства, то скептицизму, погодьтеся, значно меншає.
До речі, вагомий внесок у наближення технологічного майбутнього роблять й українські вчені, особливо у галузі нанотехнологій, механічної інженерії, радіоелектроніки та космічних досліджень. Наприклад, в Україні вже є створені вітчизняними механіками роботи з розширеними функціями вербального і невербального спілкування. Особливо діти та дорослі полюбили Медею, від спілкування з якою всі отримують неймовірне задоволення.
ЯБЛУНІ НА МАРСІ
Як правило, технічні новації на практиці виявляються набагато цікавішими від наукової фантастики. Скажімо, вже нікого не дивують Інтернет, смартфони, електромобілі, віртуальна реальність і навіть розмови про колонізацію найближчої до нас планети Марс, а також створення поселень на Місяці. Зокрема глава американської компанії SpaceX, відомий інженер, винахідник та мільярдер Ілон Маск нещодавно заявив про велику ймовірність того, що вже у другій половині 2020-х років людина може ступити на поверхню Червоної планети.
Більше того, за словами Ілона Маска, нам необхідно починати думати про заселення Марса, тож його компанія вже кілька років розробляє космічний корабель багаторазового використання, здатний сідати на поверхню будь-якої планети і брати на борт сотню пасажирів та 450 т вантажу. На думку глави SpaceX, для створення на Марсі самостійної цивілізації необхідно від 40 до 100 років із моменту польоту перших колоністів. Свою концепцію та детально прорахований і погоджений з інженерами Національного управління з аеронавтики і дослідження космічного простору (NASA) план польоту він представив на 67 конгресі Міжнародної астронавтичної федерації, активним членом якої, до речі, є також і Україна.
Якщо вірити цим розрахункам, то до колонізації Червоної планети майже все готово. Єдине, що сповільнює процес, – деякі технічні моменти. Звісно, не сприяє цьому і захмарна вартість спорядження експедиції. Однак навіть попри це, політ на Марс – питання кількох найближчих десятиліть.
ВІРТУАЛЬНА РЕАЛЬНІСТЬ
Ідея створення штучного світу, про який останніми роками говорять дедалі частіше, насправді не нова і з’явилась вона ще у 60-х роках минулого століття. У 80-х отримала назву «віртуальної реальності», а у 90-х – стала популярною і почала застосовуватись у багатьох сферах: від космічних польотів та підготовки лікарів до кіноіндустрії та засобів масової інформації. Кілька років тому молодий інженер Палмер Лакі винайшов спеціальні окуляри Оklus Rift VR, тож тепер зануритись у віртуальний світ може кожен.
Однак віртуальна реальність – лише перший етап застосування технологій повного занурення. Нині ж дослідники працюють над створенням так званої змішаної реальності, коли з допомогою спеціальних пристроїв (скажімо, лінз) можна буде додавати шари віртуальної реальності у справжнє навколишнє середовище, наприклад, перебуваючи в громадських місцях чи їдучи у транспорті. Таким чином користувачі не будуть ізольованими і зможуть взаємодіяти з цими елементами так, ніби вони реальні: брати їх, пересувати, змінювати тощо. До речі, деякі компанії уже повідомили про створення прототипів систем для занурення у змішану реальність, а отже, це явище має всі шанси за 2-3 роки стати масовим, як свого часу це сталося з мобільними телефонами.
НА ПОРОЗІ ЗМІН
Сьогодні не потрібно бути генієм, аби зрозуміти, що почалась грандіозна перебудова світу. Змінюється все: технології, взаємозв’язки, комунікації, суспільні норми, правила та закони. І якщо багатьом із нас важко з цим змиритись, насамперед морально, то діти, навпаки, сприймають зміни як належне. Саме тому мусимо переглянути свої погляди і допомогти їм пізнавати нове.
На жаль, чимало батьків продовжує опиратись прогресу, бажаючи, аби їхні сини та доньки навчались професіям, котрі приречені зникнути протягом найближчого десятиліття. У свою чергу діти, попри консерватизм представників старших поколінь, намагаються не відставати від часу. І варто зауважити, їм це добре вдається, а своєю ерудованістю вони іноді просто приголомшують.
Наприклад, нещодавно випадково почув розмову доньки, яка навчається у молодшій школі, з подругами про те, що вони ніяк не можуть зрозуміти, чому картину «Чорний квадрат» вважають шедевром, адже нічого особливого в ній не бачать. Здавалося б, нічого дивного у цьому немає, оскільки відсутність у них життєвого досвіду не дає змоги збагнути нюанси психології творця цього полотна. Але показовим тут є насамперед факт обговорення творчості Казимира Малевича восьмирічними дітьми.
Та це, як кажуть, квіточки, бо кілька тижнів тому донька вразила, по поличках розклавши знамениту теорію відносності Альберта Ейнштейна, водночас невимушено, ніби говорить про елементарні речі, пояснивши, що, цитую: «Е – це енергія, m – маса, а с – швидкість світла». І це притому, що хоч донька добре навчається, вона ніколи не була абсолютною відмінницею.
Як бачимо, зміни у світогляді представників підростаючого покоління уже відбуваються, тож нам нарешті час зрозуміти, що майбутнє вже настало і ми живемо у реальності наших дітей, для яких технічний прогрес та віртуальний світ — не фантастика, а буденність. І лише від нас залежить, стануть вони органічною частиною цієї реальності чи будуть непристосованими до неї.
Віктор МИРОНЕЦЬ.
