Зі зростанням тривалості життя людей зростає й кількість патологій, пов’язаних із похилим віком. Одна з таких недуг — хвороба Паркінсона, на яку після досягнення 60 років страждає щонайменше одна людина зі ста. На прохання читачів «Порадниця» з’ясувала, як не пропустити небезпечні симптоми та хто — у групі ризику.
НАЗИВАЛИ ТРЕМТЛИВИМ ПАРАЛІЧЕМ
— Хвороба Паркінсона (ХП) — це хронічне дегенеративне захворювання центральної нервової системи, що вперше було описано в 1877 р. англійським лікарем Джеймсом Паркінсоном як тремтливий параліч, — пояснює невролог вищої категорії Оксана ЩИТНИК. — Недуга проявляється переважно різними руховими порушеннями (людина втрачає здатність повністю контролювати свої рухи) та іншими розладами. Розвивається відносно повільно, але схильна прогресувати. При цьому загроза виникнення паркінсонізму суттєво підвищується у людей похилого віку. Чоловіки схильні до ХП трохи більше, ніж жінки.
В основі розвитку хвороби лежать незворотні зміни в певних зонах мозку, внаслідок чого знижується вироблення хімічної речовини дофаміну, що відповідає за передачу сигналів між нервовими клітинами. Збій цього механізму призводить до порушення рухових функцій організму.
ПРИЧИНИ ТА СИМПТОМИ
Причини виникнення ХП до кінця не вивчені. До основних факторів ризику відносять спадковість; наявність зміненого гена; отруєння організму зовнішніми та внутрішніми токсинами; черепно-мозкові травми; атеросклероз та інші захворювання судин; перенесений вірусний енцефаліт; несприятливі умови довкілля (наприклад, роботу на шкідливому виробництві).
Щодо ознак захворювання, воно має кілька стадій, і важливо звернути увагу на тривожні симптоми якомога раніше. Адже з прогресуванням ХП гине дедалі більше нейронів, що призводить до інвалідизації чи навіть повного знерухомлення людини.
Першими ознаками хвороби можуть бути занепад сил, загальне нездужання, різкі перепади настрою, сильна дратівливість. Також спостерігається зміна ходи (виникає хиткість, кроки стають короткими й невпевненими), мови (людина починає говорити тихо, нерозбірливо, гугняво), почерку (букви стають дрібними й «тремтячими») та міміки (обличчя гірше виражає емоції, «застигає»). Характерними симптомами також є ригідність м’язів — болісний стан, що характеризується підвищеним м’язовим тонусом; гіпокінезія — обмеженість і скутість рухів, через що пацієнту стає складно здійснювати звичні дії — чистити зуби, натискати кнопки телефону; сильна сутулість і тремор кінцівок, особливо помітний у стані спокою.
ЯК ПОПЕРЕДИТИ
— Діагностика захворювання за великим рахунком відбувається на підставі клінічної картини, — каже Оксана Щитик. — Усі супутні дослідження — електроенцефалографія, МРТ, КТ, УЗД судин мозку — роблять лише для того, щоб виключити інші патології (пухлину головного мозку, інсульт), які можуть лежати в основі паркінсонізму.
Проблема раннього виявлення ХП у тому, що її симптоми виникають на досить пізніх стадіях. А до цього людина може роками й навіть десятиліттями не підозрювати про руйнівні процеси, що вже почалися в організмі. Тому важливим моментом є профілактика недуги, особливо якщо людина в групі ризику.
Зокрема, потрібно:
✔ своєчасно діагностувати та лікувати судинні патології головного мозку, як хронічні, так і пов’язані з черепно-мозковими травмами чи інфекціями;
✔ уникати екстремальних видів спорту, де високий ризик отримати важкі чи повторні травми голови;
✔ звести до мінімуму або виключити контакти з хімічними добривами, шкідливими речовинами й навіть зі звичайною побутовою хімією та інсектицидами;
✔ вести здоровий і фізично активний спосіб життя, уникати стресів, правильно харчуватися;
✔ звертатися до лікаря за найменших ознак ХП, адже тривалість нормальної життєдіяльності залежить від того, наскільки своєчасно було виявлено хворобу та розпочато терапію.
Загалом хвороба вважається невиліковною. Лікування спрямоване лише на полегшення симптомів захворювання, уповільнення його розвитку та максимальне збереження якості життя пацієнта.
Ірина КАДЧЕНКО.
