Років з 20 тому працювала на ринку в Житомирі, і саме там одна жіночка, пані Ніна, поділилася зі мною цим засолом. Її огірки розкуповували вмить. Скільки варіантів я не пробувала — з оцтом, без оцту — нічого не зрівняється з цими огірками. Вони виходять саме такими, як з бочки: хрумкими та духмяними. Роблю їх щороку — і завжди шкодую, що не закрила більше. Рецепт на 3-літрову банку.
На дно викладаю: зонтики та стебла кропу, лист винограду, 3–4 великі листочки смородини, 5–6 зубчиків часнику, шматочок кореня хрону, 2 великі листки хрону, гілочку вишні з листочками. Далі викладаю огірки: внизу більші (підуть на салати, розсольник, вінегрет), вгорі дрібніші. Посередині ще 2–3 зубчики часнику, зонтик кропу, листочок хрону. Завершую: зверху 2 зубчики часнику, 100 г крупної не йодованої солі, заливаю холодною колодязною водою, накриваю листочком хрону.
Залишаю в теплому місці на 2,5 доби — це золота середина для бродіння. Обов’язково підставляю миску — витікатиме розсіл, це нормально. Через 2,5 доби зливаю розсіл, кип’ячу його та одразу гарячим заливаю огірки. Закриваю банку пластмасовою кришкою (що розпарюється), даю охолонути, потім відправляю в підвал.
Щоразу, відкриваючи баночку взимку, — згадую ту жінку, житомирський базар, той запах літнього ранку… Це саме той рецепт, який передається з покоління в покоління.
Людмила БОРИСЕНКО. Житомирська обл.
