Гаультерія лежача — крикрихітний вічнозелений чагарник висотою 5—7 см (максимум до 15), тому його часто використовують як ґрунтоукривну рослину. Він має компактну форму і вкритий численними лаковими листочками та соковитими яскраво-червоними круглими плодами. Щоправда, вони неїстівні, але й не отруйні. Завдяки властивості не скидати на зиму листя рослину в народі називають ще «зимова трава» або «зимолюбка». Тому вона чудово підійде для новорічного декору.
Гаультерію лежачу можна вирощувати і в кімнатних, і вуличних умовах. Як і всі представники родини вересових, вона любить кислі ґрунти, але не виносить вапна, застою води й ущільнення ґрунту. Коренева система рослини розташована на глибині всього 2—3 см, тому для неї дуже бажане мульчування. Розростаючись, утворює зелені подушки, які мають особливо привабливий вигляд в альпінаріях чи бордюрах. Добре почувається як на сонці, так і в тіні і напівтіні. Росте повільно, пересадку переносить погано.
Кімнатну гаультерію висаджують у суміш із торфу, хвойної землі і піску (3:2:1). Поливають під корінь, помірно, але регулярно. Взимку у приміщеннях рослину бажано тримати в прохолоді, поливати не надто часто. На літо контейнер із нею можна винести на свіже повітря.
Розмножують гаультерію насінням. Воно потребує стратифікації, тому висівати краще під зиму. Можна розмножувати рослину й вегетативним шляхом — відводками, діленням куща або напівздерев’янілими живцями. Коренева шийка при посадці повинна бути на рівні землі або на 1,5 см нижче. Відстань між рослинами — 20—25 см.
Гаультерія вирізняється стійкістю до хвороб і шкідників. До речі, всі види мають спільну особливість: з них добувають ефірну олію з інтенсивним солодкуватим деревно-фруктовим ароматом. Нею часто ароматизують пиво та інші напої, цукерки, жувальну гумку, ліки, полоскання, зубні пасти. Наділена вона і лікувальними властивостями.
Катерина ОКУНЬ.