Головний мозок дорослої людини становить лише 2 відсотки від маси тіла, споживаючи 20 відсотків кисню та глюкози. Якщо ж отримуватиме менше — «голодуватиме». Із часом нестача поживних речовин спричиняє зміни головного мозку — атрофічні чи дистрофічні. Погіршується його робота, розвивається хронічна недостатність мозкового кровообігу — енцефалопатія. З давньогрецької це — «страждання мозку». Захворювання може бути як первинним, так і вторинним, вродженим або набутим.
ПРИЧИНИ
— Серед факторів розвитку енцефалопатії — недостатнє постачання мозку киснем при атеросклерозі, гіпертонічній хворобі; вплив токсичних речовин (алкоголю, хлороформу, наркотиків тощо) та ендотоксинів при ураженні печінки, нирковій недостатності, гострому панкреатиті; діабет і деякі інші хронічні захворювання; черепно-мозкові травми (зокрема у військових і спортсменів — боксерів, хокеїстів тощо) й аномалії, які виникли на етапі внутрішньоутробного розвитку через гіпоксію плоду; вплив інфекцій тощо, — каже сімейний лікар Світлана СІМАНОВСЬКА. — Крім того, причиною енцефалопатії можуть стати згущення крові, серцева недостатність, порушення ритму серця, зниження серцевого викиду, необхідного головному мозку (коли воно при скороченні викидає недостатній об’єм крові), а також атеросклероз магістральних артерій голови та шиї, коли кровотік сповільнюється через закупорку магістральних судин атеросклеротичними бляшками. На жаль, через війну пацієнтів із таким діагнозом зараз побільшало в рази: дається взнаки пережите, пропущене через серце й душу.
ПРОЯВИ
На ранніх стадіях енцефалопатія проявляється зниженням розумової працездатності, легким дзвоном у вухах, погіршенням пам’яті (особливо на нещодавні події), утрудненнями при зміні видів діяльності, денною сонливістю при нічному безсонні, підвищеною загальною втомлюваністю. Можливі головний біль, загальна слабкість, підвищена дратівливість, зниження гостроти зору та слуху, порушення координації. На пізніх стадіях розвитку захворювання людина може почати падати, забувати вимикати газ і воду. У декого виникає нетримання сечі, розлади психіки, що в гіршому випадку загрожує повною втратою працездатності й соціальної адаптації.
ДІАГНОСТИКА
Обстеження може включати ліпідограму, УЗ-доплерографію судин голови та шиї, ангіографію судин головного мозку, реоенцефалографію, ехоенцефалографію або МРТ головного мозку, загальний і біохімічний аналіз крові, аналіз сечі тощо. Важливо встановити першопричину енцефалопатії. Найчастіше провідним лікарем для такого пацієнта стає невролог. При вторинній енцефалопатії можуть знадобитися консультації вузьких фахівців.
ЛІКУВАННЯ
Народних методів лікування енцефалопатичних розладів не існує, наголошує лікарка. Позитивно впливають фізіотерапевтичні методи: магнітотерапія, електрофорез, голковколювання, озонотерапія, рефлексотерапія. Таким хворим вкрай важливо не нервувати. Персонально можуть бути рекомендовані 8 годинний сон, помірна фізична активність, контроль за артеріальним тиском, нормалізація ваги й рівня холестерину в крові.
Медикаментозне лікування, призначене суто індивідуально, може включати ліки для нормалізації артеріального тиску та зниження рівня цукру в крові, судинорозширювальні, психотропні препарати, нейропротектори, антиоксидантну та гормональну терапію.
Зокрема, застосовують пентилін, мексиприм, танакан, нейротоп, білобіл, лодиксем, армадін та ін. Що раніше розпочнеться лікування, то успішніше вдасться зупинити прогресування хвороби, покращити якість життя. Якщо ж енцефалопатія спричинена недостатнім кровообігом унаслідок звуження сонних артерій, може знадобитися стентування судин.
На жаль, на пізніх стадіях повністю вилікувати хворобу неможливо: уже не вдасться відновити структуру пошкоджених клітин мозку. При вторинній енцефалопатії важливо усунути першопричину ураження головного мозку.
ПРОФІЛАКТИКА
Потрібно контролювати свій артеріальний тиск, рівень глюкози та холестерину в крові, вагу тіла, вести здоровий спосіб життя, практикувати ранкову гімнастику, включно із вправами для шиї та спини, збалансовано харчуватися, мінімізувати споживання солі, проходити 10 тисяч кроків щодня. Якщо ж наявні захворювання серцево-судинної системи — своєчасно лікувати їх, підсумовує Світлана Сімановська.
Ольга ГОЙДЕНКО.
