Доросла дифенбахія сягає висоти 2 м. Звісно, в кімнатних умовах таким габаритним рослинам мало місця.
Тому нерідко їх ставлять на підлозі або на невеликих підставках. Вони мають дуже красивий вигляд як солітери, тобто в поодиноких посадках. Але з часом витягуються і втрачають нижнє листя, що зменшує привабливість. Проте дифенбахію можна обрізати. Краще залишити від основи сантиметрів 10. З часом зі сплячих бруньок на стеблі виростуть нові листочки. Іноді виростає одразу кілька нових стовбурів, і рослина стає пишною та красивою. Робити обрізування можна будь-якої пори. Працюють гострим ножем, тоненькою ножівкою або лезом. Місце зрізу обробляють товченим вугіллям.
До речі, з відрізаної частини можна отримати кілька рослин. Її розрізають на шматочки з 2–3 бруньками. Зрізи присипають деревним вугіллям та залишають для підсушування на 1–2 дні. А потім шматочки горизонтально укладають на злегка вологий ґрунт, вдавивши в субстрат приблизно наполовину. Коли відростуть бруньки та з’являться молоді листочки, до основи пагона підсипають ґрунт. Верхівку також можна укорінити у воді або суміші піску та торфу в рівних частинах. Укорінення в землі краще відбувається під плівкою.
Сік дифенбахії отруйний, тому роботи з нею виконують у рукавичках або після цього ретельно миють руки. Через це дифенбахію не радять ставити в приміщеннях, де є діти, зокрема в дитячих садочках. Щоб зменшити виділення соку при роботі з дифенбахією, за 3–4 дні до цього її припиняють поливати. Радикальне обрізування роблять раз на 3–4 роки.
Катерина ОКУНЬ.
