Це означає, що дерево уражене грибковою інфекцією, назва якої — моніліоз, або ж моніліальний опік.
Під час цвітіння спори грибка, що на зиму ховаються на суцвіттях, сухих плодах і самих гілках, дуже легко розповзаються по рослині: перебираючись із маточки в зав’язь, потім у тканини пагонів, призводячи до зміни їхнього кольору та відмирання.
Часто під натиском грибка гинуть навіть потужні основні гілки. Улітку грибок перекидається на плоди, проявляючись як сіра гниль: маленька цятка надзвичайно швидко збільшується, покриваючи всю ягоду, м’якоть якої буріє. Після цього на плодах починають рости грибні спори, що продовжують свою «чорну справу». Спори люблять весняну та літню вогкість — це їхній союзник.
При тотальному моніліозі врожаю можна не чекати. Якщо хворобу запустити, дозволяючи грибку з року в рік руйнувати дерево, повстяна вишня рано чи пізно засохне.
ЯК ДОПОМОГТИ ДЕРЕВУ
Упоратися з моніліозом непросто, тим більше, що ця хвороба не задовольняється тільки вишнею, а «штурмує» й інші плодові дерева.
Через два тижні після цвітіння відсікайте всі інфіковані гілки та спалюйте їх. Обрізуйте із запасом, трохи прихоплюючи здорові частини.
Обробка фунгіцидами має приблизно такий вигляд:
✔ «Нітрафен» — до розпускання бруньок і після опадання листя (200 г засобу на 10 л води);
✔ Бордоська суміш 1-відсоткова — після видалення хворих пагонів;
✔ «Циркон» — при розпусканні бруньок, появі бутонів, до та після цвітіння, після плодоношення, його можна об’єднати з «Епін-екстра» під час весняної обробки;
✔ «Хом» — наприкінці літа після обрізування сухих гілок.
Якщо повстяна вишня захворіла на моніліоз, лікування засобами, що містять мідь, треба повторювати щороку. Не забувайте також збирати та спалювати заражені плоди. Непоганий профілактичний ефект дає внесення в землю добрив із такими мікроелементами, як бор, мідь, марганець і цинк.
Якщо хтось із господарів зібрався вирощувати в своєму саду повстяну вишню, майте на увазі, що без протигрибкових препаратів не обійтись. На жаль, грибкова інфекція важко залишає захоплені території, а моніліальний опік — частий гість у наших садах.
Підготував Руслан ВЛАСЕНКО.