Хтось насолоджується новорічно-різдвяними святами протягом місяця, а дехто старається зберегти атмосферу дива протягом року. Приклад тому — черкаська художниця Ольга Курська, яка колекціонує новорічні іграшки зі шкільних років. Нині має понад шістсот ялинкових прикрас. Їх купує та майструє власноруч, але більшість — дарують друзі.
Майстриня пригадує, що колекціонуванням захопилася, коли їй набридли побиті та обдерті радянські новорічні прикраси.
— Одного разу, коли прикрашали домашню новорічну красуню, помітила, що в нас зовсім обмаль гарних іграшок. Саме тоді купили таку високу ялинку, що навіть подряпала верхівкою стелю, — сміється Ольга.
Тож спочатку жінка хотіла просто поповнити коробку зі старими іграшками — щоби там лежали й виблискували новенькі. Однак так захопилася, що не може зупинитися й досі. Прикраси тепер купує в різних містах України та за кордоном. Усі вони зроблені з різних матеріалів.
— Не хочу себе обмежувати склом чи пластиком. Найбільш незвичайний матеріал — це вата. А також у мене є іграшки з фетру, металу, кераміки, глини, тканини, дерева, — каже Ольга.
Має вона й іграшки, сплетені гачком, виготовлені з фоамірану та валяні з шерсті. За 15 років, аби додати своїй ялинці ошатності та оригінальності, жінка назбирала понад пів тисячі прикрас. Точну кількість не називає, бо їх так багато, що не може перерахувати. Тепер не вміщаються на новорічну ялинку, тому частину зберігає в коробках.
Найбільше в її колекції янголів.
— Чому мені подобаються янголятка? Вони надзвичайно ніжні, чарівні. Впевнена, що кожен янгол може виконати бажання. А коли їх на ялинці буде більше сотні, то всі сто мрій здійсняться, — усміхається мисткиня.
Особливо Ольга цінує прикраси, виготовлені власноруч. Любить пошукати їх і на «блошиних ринках». А ще колекціонерка пам’ятає історію кожної іграшки. Одну, наприклад, придбала в маленької дівчинки, аби допомогти тій здійснити мрію: вона продавала іграшки в центрі міста, щоб зібрати гроші на мурашину ферму. Хіба ж могла Ольга пройти повз…
Поліна ЛІСОВА. м. Черкаси.
