Катерина Бойко з Білої Церкви, що на Київщині, — педагог за освітою, вчителька математики, а ще — справжня господиня за покликанням. Натрапивши на її колоритні фото в інтернеті, просто не могла перегорнути стрічку новин далі. Зупинилась. Переглянула пости, відгуки і зрозуміла, що про цю господиню треба обов’язково написати.
ЧОМУ САМЕ ВОНИ
Усе своє життя пані Катерина порається біля томатів. Пригадує, коли ще була маленькою, мала до них особливу цікавість. Доглядала за рослинками, допитувалась у бабусі про умови вирощування та характеристики сортів, деякі з них зберегла ще від свого дитинства. З віком ця допитливість лише зростала. Господиня знаходила нові сорти, експериментувала, вибирала кращі з кращих.
— Завжди вирощувала помідори на дачі, і тільки коли купили власний будинок, змогла здійснити свою мрію. Тепер у мене 200 сортів помідорів, 50 сортів перцю, улюблені кашові гарбузи, смачна капуста й море квітів, — розповідає господиня. — Люблю творити з помідорів, перцю незвичайні композиції, узори та букети, фотографую. Збір насіння –таємничий процес, який нікому не довіряю. Адже таку кількість різних сортів треба маркувати й нічого не сплутати, правильно висушити, пофасувати та зберегти. Моє насіннячко роз’їжджається по всій Україні й навіть за її межі, красується різними кольорами на городах хазяєчок.
ОНУЧАТА ЛЮБЛЯТЬ «ЧЕРІ»
Співрозмовниця поділилася своїми улюбленими, вже перевіреними сортами помідорів, характеризуючи кожний із них, тож, господині, беріть на замітку.
— «Катюша» — старий сорт, скільки себе пам’ятаю, стільки він у мене. Низькорослий кущ, з листям, схожим на картопляне, дуже гарною розсадою, весь усипаний круглими, насичено-червоними помідорами. Цікавий тим, що не треба пасинкувати, ранній, прекрасний і в салат, і квасити, і в баночку дуже зручний, сік, томат, кетчуп — все смачнюче. Маю 26 сортів низеньких помідорів, різних смаків і кольорів, їх не обов’язково підв’язувати, можна підстелити соломки і збирати рекордні врожаї.
«Японський трюфель» — рожевий, найсмачніший цукровий сорт, пахучий; як розламати плід, м’якоть схожа на кавун. Кущ високий, міцний, урожайний, красивий. Коли приношу помідори з городу, то діти вишукують рожеві грушки, найсмачніші з усіх. Смак насичений, багатогранний, солодкий. Можна висадити тільки ці помідори, й у вас вони будуть з кінця червня до Нового року. Салат із ними такий смачнючий, що за вуха не відтягнеш, і насолите, й закрутите, і томат із кетчупом зробите, а ще як бонус — краса на городі.
Суперранній сорт низеньких помідорів — «Підсніжник». Родючий, яскраво-червоний, солодкий, ледь із кислинкою, але, як першому помідорчику, я йому пробачаю. Томатний, плоди 150–200 г, кущ широкий, розлогий, на кінець липня повністю відплодоносить. Люблю такі сорти — вони просто не встигають захворіти фітофторозом.
Із новинок є чудовий біколор «Загадка Природи» — оранжевий, з рожевим візерунком, солодкий, дуже смачний, кожний помідорчик по 300–500 г, і таких 8–10 на кущі, висотою 1 м. Формую кущик у два стебла, для такого велетня потрібна міцна опора.
«Прованцано» — серцеподібний велетень, червоний, м’яcистий, солодкий, надзвичайно красивий.
Є ціла когорта екзотів: дво- триколірних, смугастих, чорних, шоколадних, зеленоплідних, зазвичай солодких і загадково красивих. Подружки приходять до мене, як в музей, аби помилуватись красою.
Серцеподібних помідорчиків у мене також багато, є всі можливі кольори. Салат і сік із них густий, солодкий, ще й можна закрутити різнокольорові соки, здивувати друзів.
Є ціла серія помідорчиків «Чері». Колись зовсім ними не цікавилась, але з появою внучат з’явилась необхідність їх садити, адже солодкі, як цукерки, й дуже плодовиті. Дітлахи тільки й бігають за солодкими вишеньками-помідорчиками, ледве встигаю відібрати на насіння.
УСЕ ДО ЛАДУ
Щоб на вашій грядці з’явилась така краса, потрібно докласти чимало зусиль. А ще вчасно вберегти від хвороб і шкідників. Пані Катерина, найперше, не садить помідори на одному й тому ж місці та після картоплі. Після кожного дощу обприскує розчином соди всі кущики; деревний попіл підсипає під них, як з’являються перші плоди; удобрює тільки перегноєм рано навесні перед оранкою. І, звичайно, обприскує біопрепаратами від колорадського жука та фітофторозу. Якщо використовуєте хімічні препарати, то тільки до утворення малесеньких, як вишня, помідорчиків, а далі небажано.
— Є в мене чудові помічники — мама, чоловік, діти та внучата. Я щаслива бабуся чотирьох онуків, без них не впоралася б. Дуже люблю солодкий і гіркий перець, але пекучий саджу на дачі, в іншому селі, щоб не зіпсувати солодкого, маю 50 сортів цього шанованого овочу. Почесне місце в моєму садку займають квіти: ромашки, віола, дзвіночки та інші красуні, якими радо ділюсь із іншими господинями з усієї України, — зізнається Катерина Бойко.
Коли людина займається тим, що їй подобається, то й до ладу все виходить. Переїхавши до нового будинку, діти подарували батькам породисту собаку лабрадора — дівчинку Герду. Тепер її цуценятка є в усіх регіонах України та за кордоном. А яка це розрада й утіха для внучат, вони годинами можуть сидіти в манежі з малечею, щасливі й задоволені. Свою кицюню Мурашку жінка підібрала на вулиці в холоднечу, тепер вона з вдячністю радує рятівницю своїм грайливим муркотінням.
Попри зайнятість по господарству наша співрозмовниця залюбки ділиться досвідом, порадами з іншими через свою сторінку у Фейсбуці. Часом навіть проводить із віртуальними друзями спільний висів, висадку розсади.
Тетяна ЯРМОЛЕНКО.
