Аґрус садять на відкритих соняхних місцях, захищених від вітру. Любить родючі легкі середньосуглинисті ґрунти. До супісчаних або важких глинистих треба додати глину чи пісок. При вирощуванні на глинистих ґрунтах потрібні часті розпушування, а на супіщаних і піщаних — внесення органічних добрив. Аґрус не виносить перезволоження і не любить закислення ґрунту, а з тимчасовою посухою мириться. Не любить близьких ґрунтових вод — бажано, щоб їх рівень був не ближче 1,5 м від поверхні. Не можна садити аґрус у низинах, бо за високої вологості його уражують грибкові хвороби, зокрема борошниста роса.
ПОСАДКА — ВОСЕНИ ЧИ НАВЕСНІ
Небажано садити аґрус, де доти росли смородина чи малина: хвороби й шкідники, спільні для цих культур, передадуться і йому, а ґрунт буде виснажений. Найкращі попередники для аґрусу — чорний пар, однорічні та багаторічні трави, просапні культури: горох, боби, буряк, рання картопля, а також кукурудза, гречка, жито. Можна розмістити аґрус між молодими плодовими деревами на відстані від них не менш ніж 2 м або вздовж паркану, щоб відстань між кущем та огорожею сягала 1,5 м. Поливати аґрус треба обережно, під корінь, щоб запобігти появі борошнистої роси. Не можна поливати методом дощування, особливо холодною водою. Нерегулярний полив у період дозрівання ягід призводить до їх розтріскування. При обробці пристовбурних кругів не забувайте, що його коренева система розташована дуже близько до поверхні землі. При розпушуванні обробляють лише верхній шар ґрунту (7 см). Важливо видаляти бур’яни, щоб запобігти підвищеному рівню вологості в нижній частині куща і як наслідок — вірусним захворюванням.
Аґрус із відкритою кореневою системою висаджують у середині вересня—жовтні. Навесні також можна, але дуже рано, до розпускання бруньок. При весняній посадці приживлюваність і ріст пагонів гірші. Щоб отримати хороший кущ, відбирають саджанець з 2—3 товстими пагонами і добре розвинутою кореневою системою з 3—5 здерев’янілими скелетними коренями завдовжки не менш ніж 10 см і розвинутими мичкуватими корінцями. Коріння, довше за 20 см, трохи підрізають. Посадкові ями 50×50 см готують за 2—3 тижні. Якщо ґрунт глинистий, то в яму додають відро крупнозернистого річкового піску. Вносять суміш перепрілого гною (5 кг), 50 г подвійного суперфосфату, 40 г сірчанокислого калію, добре перемішавши. Цього рослинам вистачить на 3 роки.
Висаджують трохи під нахилом. Кореневу шийку заглиблюють не більш ніж на 5 см. На заглиблених частинах саджанця додатково формуються корінці, що прискорює процес приживлюваності. Часто садівники радять після посадки укорочувати надземну частину до 5 см від рівня ґрунту, залишаючи над поверхнею 3—5 бруньок. Навколо рослини роблять невелику лунку, рясно поливають (відро води на кущ) і мульчують торфом чи сухою землею шаром 2—3 см, аби зменшити випаровування вологи і запобігти утворенню кірки. Відстань між рядами аґрусу — 1,5—2 м, між кущами в ряду — 1—1,5 м.
ФОРМУЄМО КУЩ
Кущ поновлюється завдяки щорічному утворенню нульових пагонів на гілках і біля їх основи. Обрізування роблять навесні, до розпускання бруньок, або в жовтні. Кущі проріджують, вирізуючи 7—8-річні гілки зі слабким (менше 15 см) приростом. Для формування куща щороку залишають 3—5 здорових сильних пагонів, рівномірно розташованих по колу біля основи куща. Видаляють викривлені, поламані гілки і молоді пагони, що загущують кущ. Правильно сформований кущ має 12—18 різновікових гілок. Обрізати верхівки пагонів не слід.
Аґрус можна формувати у вигляді деревця (навіть штамбового), що полегшує догляд та збирання врожаю. Можна вирощувати і на шпалері. Щоб отримати крупні ягоди, регулюють кількість плодів на кущі. У плодоношення аґрус вступає рано, щороку плодоносить і дає високі врожаї до 7—8 років.
ПІДЖИВЛЕННЯ
Молоді й плодоносні кущі 2 роки не удобрюють. Перше підживлення проводять навесні до розпускання бруньок, починаючи з третього року, 20—25 г аміачної селітри і 15 г сечовини на кущ. Добрива розсипають навколо куща і заробляють на глибину до 10 см. Ефективні рідкі підживлення органічними добривами навесні, після цвітіння, в період формування зав’язей. Можна підживити розчином коров’яку (1:5) з розрахунку 5—10 л на кущ. Восени вносять на 1 кв. м по 0,5 відра перегною чи компосту, 40 г суперфосфату, 0,5 склянки золи. Аґрус дуже чутливий до хлору, тому хлористий калій не застосовують. Натомість любить калійні добрива.
Важливе значення має мульчування, яке поліпшує водний, повітряний і харчовий режими, захищає коріння від підмерзання, перешкоджає росту бур’янів.
Прикущову територію завширшки 1 м вкривають мульчею шаром 5—8 см. Для мульчі підійдуть перегній, напівперепрілий гній торф та інші матеріали.
ШКІДНИКИ
Серед небезпечних шкідників аґрусу — смородинний бруньковий кліщ, попелиці, смородинова скляниця, агрусовий п’ядун, вогнівка. Поширені грибні захворювання — американська борошниста роса, антракноз смородини, септоріоз, іржа. Для боротьби з хворобами та шкідниками рано навесні по снігу кущі аґрусу поливають з лійки окропом через розпилювач.
За сильного ураження застосовують хімічні засоби боротьби.
Лідія ГЕРАЩЕНКО.
