Кава будь-якого ґатунку, не лише зелена, містить таку діючу речовину, як хлорогенова кислота. Вона й сприяє розчепленню жирів задля видобування енергії, блокуючи окиснення глюкози — основного енергетичного джерела організму.
Проте так звані оксикоричневі, зокрема кофеїнова і хінна, кислоти та їх похідні, та ж таки хлорогенова, у великій кількості (до 7 відсотків) наявні не лише в зернах кави, а й, наприклад, таких рослинах, як арніка гірська, ромашка лікарська, магонія падуболиста. Меншою мірою (до 4 відсотків) вони є у будь-яких видах барбарису, плодах і листі артишоку, черешні, вишні, чорниці, а також у пасльонових (баклажанах, помідорах, перці типу болгарського, картоплі), грушах, яблуках, айві. Оксикоричневі кислоти виявлено і в ехінацеї, глоду, ревені, корінні лопуха.
Хлорогенова кислота у незначних кількостях справляє протизапальну й жовчогінну дію, стимулює антитоксичну функцію печінки, посилює функцію нирок, нормалізує кров’яний тиск. Однак ця сполука не є засобом для легкого позбавлення від зайвих кілограмів: хоч вона й мобілізує розщеплення жирів до вуглеводів, посилює їх витрату, однак це не скасовує необхідності займатися спортом і дотримуватися раціонального харчування, дієт для схуднення. Адже щоб організм відчував потребу в енергії, все-таки доведеться штучно формувати умови для її значного витрачання.
Звісно, тих речовин, які руйнуються при нагріванні, у не смаженій (зеленій) каві не більше. Зокрема у процесі кондиціонування (обсмажування), коли зерна підсмажують до темно-коричневого кольору, розщеплюється і якась частина окси-коричневих кислот, включно з хлорогеновою.
Щодо схуднення за допомогою цілеспрямованого вживання кави, то наукові дослідження австралійських фахівців на чолі з Кевіном Крофтом довели, що надмірне споживання цього продукту, навпаки, прискорює нагромадження вісцерального жиру (навколо внутрішніх органів черевної порожнини), порушуючи таким чином обмінні процеси.
А це, звісно, загрожує виникненням різноманітних розладів і захворювань.