Хоч прислів’я і запевняє, мовляв, добре помирати молодим (таким тебе й запам’ятають), проте всі ми хочемо прожити щонайдовше. Причому здоровими, багатими і щасливими. З одним уточненням: і красивими, принаймні без потворної старечої зовнішності.
Або як колись зауважив англійський письменник Джонатан Свіфт (1667—1745): «Усі люди хочуть жити довго, але ніхто не хоче бути старим».
Приклади довголіття переконують, що людина потенційно може жити до 150 років і більше. Приміром, англієць Томас Парр прожив 152 роки. А нещодавно англійські вчені встановили, що діяльність людського мозку «розрахована» аж на близько 200 років. Проблема ж полягає лишень у тому, щоб зберегти (саме зберегти!) його і решту тіла для життя упродовж цього терміну. І визначний фізіолог І.П.Павлов (1849—1936) був переконаний, що людина здатна прожити не менше 100 років, однак сама собі заважає досягти цього віку: «Ми самі, своєю нестриманістю, своїм жахливим поводженням із власним організмом зводимо цей нормальний строк до набагато меншого».
Згідно з ученням завідувача лабораторії фізіології Інституту геронтології Національної академії медичних наук України, доктора медичних наук В.В.Фролькіса(1924—1999) віковий розвиток людини є результатом єдності й протилежності двох початків: старіння і так званого вітаукта (від лат. vita — життя+auctum — збільшувати). Як відомо, у процесі страріння слабкішою стає система захисту організму (імунітет), погіршується пам’ять, знижується працездатність, змінюється поводження людини, зникає репродуктивна функція. Проте все ж таки існують засоби для гальмування цих процесів, отже, подовження якісного (повноцінного) життя. Адже затримати будь-який процес набагато легше, ніж повернути його назад.
Для початку необхідно призвичаїтися до здорового способу життя, зробити його своєю нормою. Складники його всім відомі: повноцінне харчування, фізична і розумова активність, баланс праці й відпочинку, відмова від згубних звичок (куріння, вживання спиртних напоїв, наркотиків, різноманітні психологічні й хімічні залежності). Однак і цього не досить. За даними ВООЗ, до факторів, що сприяють довголіттю людини, належать:
- благополучна екологія. Зокрема життя у сільській місцевості, адже серед мешканців села відсоток довгожителів значно вищий, ніж серед міських; аналогічне співвідношення й у частоті ракових захворювань. Це пов’язане насамперед із дією на міських жителів шкідливих речовин, що містяться у вихлопних газах автомашин, відходах промислових підприємств тощо;
- маса тіла, що зберігається протягом життя у межах норми. Переїдання призводить до розвитку таких захворювань, як рак і атеросклероз. Огрядні люди живуть у середньому на 5—15 років менше, ніж худі. До того ж недостатня або, навпаки, надлишкова маса тіла в дитинстві позначається на рівні захворюваності у літньому віці;
- високоморальне поводження, добродушний, спокійний, незаздрісний, незлобливий характер, злагода і у сім’ї, взагалі родинний стан (одружені живуть довше);
- істотне значення має й достатнє для задоволення матеріальних і духовних потреб фінансове забезпечення.
- У біохімічних процесах, сприятливому обміні речовин велику роль відіграє якість їжі — за відомим прислів’ям, ми складаємося з того, що їмо. Тому має значення, які продукти споживаємо. Вони мають бути екологічно чистими, свіжими, без шкідливих для організму речовин, до яких належать усілякі поліпшувачі смаку, консерванти, барвники тощо.
Незаперечна істина: людина, аби жити довго і в доброму здоров’ї, повинна його пильнувати, — як мовиться, любити себе. Хоча б і задля того, щоб, за біблійною настановою, «возлюбити ближнього» не менше. Стежити за собою слід повсякчас. І в процесі трудової діяльності, і на відпочинку.
Наприклад, під час прогулянок і взагалі при ходьбі виробляйте струнку поставу, манеру триматися, пружиньте кроки й зосередьте увагу на правильному диханні: видих має бути тривалішим, ніж вдих; не намагайтесь дихати якнайглибше. Свого часу професор К.П.Бутейко (1923—2003) довів, що головною причиною «хвороб цивілізації» (розлади серцево-судинної, ендокринної, нервової, травної систем, онкологічні патології) є недостатнє надходження у легені вуглекислого газу внаслідок хронічної гіпервентиляції (глибокого дихання).
Виявляється, що за оптимальної концентрації вуглекислоти (6,5 відсотка) рефлекторно розширюються судини, гемоглобін краще забезпечує клітини киснем, тобто тканини одержують його більше, отже, відновлюються кислотно-лужна рівновага й імунний захист. Натомість у разі глибокого дихання у 2—3 рази зменшується приплив крові до тканин, приблизно вдвоє міцніше кисень зв’язується із гемоглобіном, тож клітини одержують у 4—6 разів менше кисню, ніж звичайно. Кожен із нас, мабуть, і сам помічав, що від глибокого, інтенсивного дихання (гіпервентиляції) паморочиться голова, темніє в очах, можна навіть знепритомніти.
У нашому житті немає дрібниць, усе має значення. Від цього залежить здоров’я, а отже, довголіття. Щоб його досягти, багато чого треба зробити. Передусім переглянути свій режим, раціон, ставлення до оточення. Зрештою, докласти певних зусиль, які окупляться сторицею, чи то пак бодай сотнею щасливих років.
Оксана МАХАНЬКОВА, сімейний лікар.
