Як не крути, а перспективою життя кожної людини є старість. Відомий вислів «старість — не радість» лишень спонукає до роздумів про неприємні обставини, які чатують на схилі літ. Це — так звані вікові хвороби, немічність, а в нашій країні багато в кого ще й матеріальна скрута. І щоб ці негаразди не обсіли, до старості слід готуватися замолоду з усвідомленням того, що похилий вік — невідворотне майбутнє.
Шо означає «готуватися до старості»? Передусім це — берегти здоров’я, заробляти на пристойну пенсію, та й деякі кошти відкладати для забезпечення своєї «осені життя». А ще чітко уявляти собі, що саме робитимеш, коли вийдеш на пенсію. Адже з’явиться більше вільного часу. Чому й кому його присвятити, аби наповнити своє життя сенсом? Не раз доведено, що сімейні люди, та ще й у злагоді з рідними, живуть довше одиноких і відчувають себе щасливішими. Тому важливо не лишитися на старості самотнім, нікому не потрібним.
Більшість літніх людей, аби відчувати себе повноцінними членами суспільства, зберігають активну життєву позицію, прагнучи, щоб їхній досвід і знання були затребувані й вони про довжували приносити посильну користь своїй країні, родині. Тож і на пенсії воліють не припиняти трудової діяльності, звичайно, якщо дозволяє здоров’я. А його погіршення з роками, на жаль, неминуче. Ось чому люди зі старших вікових груп потребують обов’язкового медичного супроводу, їм особливо необхідна кваліфікована підтримка лікарів, працівників соціальних служб для забезпечення прийнятної якості життя. Тож рівень піклування про літніх людей — показник цивілізованості, розвитку суспільства. Недарма ж і народна мудрість стверджує: «Хто старість не поважає, той себе обкрадає».
Аби не втрачати престижу в очах міжнародної спільноти, кожна держава просто-таки змушена створювати умови для поліпшення якості життя громадян літнього віку. Певні зрушення спостерігаються й у нашій країні.
Так, певні категорії пенсіонерів користуються різноманітними пільгами, для них створюють умови задля задоволення духовних потреб. Серед прикладів — університети третього віку, будинки ветеранів, об’єднання ветеранів, громадські клуби за інтересами.
За рішенням 50-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН, 1 жовтня з 1991 року в усьому світі святкують як Міжнародний день людей похилого віку. А в Україні, за урядовою постановою того року, щороку водночас із цим святом відзначають ще й День ветерана. І це все передусім задля того, щоб знову нагадати суспільству про літніх громадян.
Держава ж має робити все можливе, аби їхня старість була не обтяжливою, а щасливою.
Юрій ТОКАРЄВ.
