17 вересня вшановуємо пам’ять малолітніх християнок, дівчаток-мучениць Віру (12 років), Надію (10 років), Любов (9 років), а також їхню матір Софію. Діточок жорстоко стратили, а згорйовану матір залишили помирати на могилі донечок. Подія сталася у ІІ ст. за часів правління римського імператора Андріана.
Ці імена страдниць символізують основні християнські чесноти і мудрість. Без віри і надії не буває любові до Бога. Дається це через натхнення, яке приводить до мудрості.
В українській народній традиції цей день вважали жіночим, відпочинковим для прекрасної статі. Вітали іменинниць. Такі імена доволі поширені у нас. Усіма домашніми й господарськими клопотами займалися чоловіки, а жінок ще й винагороджували подарунками.
Увечері до іменинниць приходили гості (виключно жінки), приносили гостинці, частування, самі накривали стіл. Чоловіки могли сісти до столу тільки після того, як впоралися з роботами, і то з дозволу жінок. Мабуть, не випадково чоловіки називали цей день «бабським», а для жарту ще й бідкалися на свою гірку долю.
Народні прикмети
— Якщо у цей день погідно, то так буде до кінця вересня, але зима буде суворою.
— Масово опадає листя — рано зима прийде.
— Загримить і задощить — осінь буде тривалою.
— Багато плодів глоду — буде багато снігу.
— Солодкий виноград уже дозрів — буде солодке вино.
Тарас ЛЕХМАН.
